Наш автобус рушає з Вінниці назустріч пригодам. Попереду нас чекає дорога через Румунію та Болгарію, знайомство з різними краєвидами, цікавими історіями та смаками.
Кожна подорож починається з дороги – і цей шлях стане першою частиною нашого маршруту. За вікном змінюватимуться пейзажі: від знайомих українських полів до мальовничих Карпат, а далі – болгарські рівнини, що ведуть нас ближче до Сходу.
Дорогою у нас буде час, щоб обговорити плани, познайомитися, випити кави під час зупинок і просто насолодитися тим, що попереду нас чекає цілий тиждень відкриттів.
Нічний переїзд у напрямку Туреччини.

Після переїзду перше, що хочеться – відпочити та відчути турецьку гостинність. Тому ми заселяємося в готель зі СПА, де буде можливість відновити сили в хамамі, поплавати в басейні або просто розслабитися після дороги.
Після відпочинку знайомимося з Едірне – затишним містом, де немає туристичної метушні, зате є справжня атмосфера Туреччини. Старі вулички, маленькі кав’ярні, гомінкий базар і спокійна, розмірена течія життя. Ми гуляємо до головної мечеті Селіміє, зазираємо у дворики, де місцеві неквапливо п’ють чай, і відчуваємо, як місто поступово відкривається нам своїм теплим, неспішним ритмом. На базарі панує приємний хаос – пахне свіжими горіхами, меленими спеціями та щойно спеченим пахлавою. Тут можна взяти маленький пакетик турецького чаю чи привезти додому баночку справжнього меду.
А ввечері – найприємніша частина дня. Повертаємося в готель, де чекає тепла вода хамаму, спокій і відчуття, що ми вже повністю занурилися у цю подорож.

Ранок починається з ситного турецького сніданку в готелі. Запашний чай, свіжий хліб, оливки, сир, мед і ще багато всього, що заряджає енергією перед новими пригодами.

Вирушаємо в дорогу, і попереду нас чекає Стамбул – місто, де Європа зустрічається з Азією, де історія живе поруч із сучасністю, а ритм життя змінюється від спокійного чаювання в старих двориках до метушні великих площ.

Прибуваємо в мегаполіс, заселяємося в готель, трохи відпочиваємо – і виходимо на перше знайомство зі Стамбулом разом із гідом, який відкриє для нас його найцікавіші історії.
Це буде прогулянка місцями, що вже сотні років спостерігають за життям імперій. Айя-Софія – місце, яке встигло побувати і церквою, і мечеттю, і музеєм, і знову мечеттю. Поруч Блакитна мечеть – одна з найгарніших у світі, з її величезними куполами та ніжно-блакитними візерунками всередині. На площі Султанахмет завжди відчувається особлива атмосфера – тут минуле ніби зупинилося, і можна просто сісти на лавку та спостерігати, як навколо прогулюються люди з різних куточків світу.
Ще одна цікава локація – Цистерна Базиліка, таємничий підземний палац із високими колонами, які стоять просто у воді. Тут завжди напівтемрява, а легке підсвічування створює справді загадкову атмосферу.
Після насиченої прогулянки вирушаємо на кораблик, щоб побачити Стамбул з іншого ракурсу. Круїз Босфором – це можливість помилуватися панорамами міста з води, проплисти під величними мостами, побачити палаци та старовинні особняки, що тягнуться вздовж берегів. Вітер із моря, легке погойдування хвиль і Стамбул, що розкривається перед нами у всій своїй красі.
Ввечері – неспішна прогулянка старими кварталами, де пахне корицею, з вікон тягнеться аромат свіжоспечених сімітів, а у кожній чайній дзвенять скляночки з гарячим турецьким чаєм.
Ночівля в готелі.

Сьогоднішній день починається зі справжньої султанської розкоші – ми вирушаємо в палац Долмабахче, який колись був резиденцією османських правителів. На хвилинку уявляємо себе гостями султана: величезні зали, блискучі люстри, червоні килими, білі мармурові сходи – все створене для того, щоб вражати. А головне – з тераси відкривається приголомшливий вид на Босфор.
Після Долмабахче перетинаємо міст і опиняємося в азійській частині Стамбула. Тут місто ніби змінює ритм: менше туристів, більше життя місцевих, спокійніші вулички та крихітні чайні, де можна просто сісти, випити гарячого чаю та спостерігати за поромами, що неквапливо йдуть уздовж берега.
Ми гуляємо районом Üsküdar, де відчувається справжня душа міста, і виходимо до Дівочої вежі, яка стоїть прямо у воді. Чому вона тут? Історій багато: одна каже, що її збудували для султанської дочки, інша – що тут колись жили вартові, а ще є легенда про принцесу, яку намагалися врятувати від пророцтва. Хоч би яка історія була правдою, виглядає вона магічно.
Ввечері піднімаємося на пагорб Çamlıca, де відкривається одна з найкращих панорам у місті. Це той момент, коли Стамбул сяє тисячами вогнів, місто здається нескінченним, а повітря наповнене запахом моря. Ми відкриваємо пляшку шампанського, піднімаємо келихи та просто насолоджуємося миттю.
Ночівля в готелі.

Сьогодні Стамбул покаже нам себе з іншого боку – динамічного, сучасного, стильного. Тут уже немає старовинних мечетей і султанських палаців – натомість модні вулиці, арт-простори, галасливі площі та панорамні краєвиди.
Розпочинаємо день із площі Таксім – головного місця зустрічей у сучасному місті. Звідси стартує Істікляль – вулиця, яка ніколи не спить. Тут можна знайти найкращі кав’ярні, бутики, маленькі книгарні та навіть антикварні лавки. А червоний ретро-трамвай, що неквапливо їде вулицею, додає цій картині особливого шарму.
Далі – піднімаємося на Галатську вежу. Вид звідси просто фантастичний: старе місто з Айя-Софією, блискучий Босфор, мости, що з’єднують континенти, і нескінченний рух великого міста.
Завершуємо день у Балаті – кварталі, де кожна вулиця – як витвір мистецтва. Тут усе дуже атмосферне: яскраві будиночки, вуличні художники, крихітні кав’ярні з котами на підвіконнях і майстерні, де можна побачити, як створюються унікальні речі ручної роботи.
Ввечері місто знову сяє тисячами вогнів, і ми маємо ще одну ніч, щоб просто насолодитися його ритмом.
Ночівля в готелі.

Сьогодні у нас дуже особливий день – ми їдемо туди, де немає машин, шуму і міської метушні. Принцеві острови – це місце, де Стамбул залишається десь позаду, а попереду – тільки вузенькі вулички, старовинні дерев’яні вілли, сосни, чайки і море, яке видно звідусіль.
Подорож починається на поромі. Сідаємо, займаємо місця біля вікон і насолоджуємося дорогою – поки хвилі розгойдують пором, у нас буде час випити турецького чаю, погодувати чайок і розглядати панораму міста, що поступово віддаляється.
Бююкада – острів, де час сповільнюється. Відразу відчувається, що тут усе інакше: замість машин – велосипеди і кінні екіпажі, замість шуму – легкий морський бриз, замість хмарочосів – старі дерев’яні вілли, які виглядають як з ретро-фільмів. Ми прогуляємося вздовж набережної, розглядаючи рибні ресторанчики, розкішні маєтки і яхти, що хитаються на воді.
Підйом до монастиря Святого Георгія. Для тих, хто любить панорами – невеликий хайк на вершину острова. Дорогою нас оточуватимуть соснові ліси і маленькі котики, які тут відчувають себе справжніми господарями. А зверху відкриється найкрутіший вид на Мармурове море, через який колись проходили торгові кораблі Візантії та Османської імперії.
Вільний час, обід біля моря. Тепер час просто насолодитися островом у своєму ритмі. Хтось піде досліджувати вузенькі вулички, хтось сяде в затишному кафе з видом на воду і замовить свіжу рибу, а хтось просто буде неквапливо гуляти, слухаючи крики чайок і дивлячись, як хвилі накочуються на берег.

Запашний чай, свіжий хліб, оливки, сир, мед і ще багато всього, що заряджає енергією перед новими пригодами.

Останній ранок у цьому місті хочеться провести неспішно, смакуючи кожен момент. Ми прокидаємося без поспіху, снідаємо у готелі й вирушаємо на останню прогулянку вулицями, які вже стали знайомими.
Цей день – для дрібних радощів: хтось захоче ще раз пройтися Гранд-Базаром у пошуках ідеального сувеніра, хтось випити чашку міцної турецької кави у затишній кав’ярні, а хтось просто ще раз поглянути на місто з улюбленого місця. Це про ті маленькі моменти, які хочеться забрати з собою.
Якщо є бажання, можна ще раз пройтися біля Босфору, відчути легкий морський бриз і послухати, як десь у далечині звучить заклик до молитви.

Дорога додому проходить через Болгарію та Румунію. Під час зупинок можна розім’ятися, випити кави та ще раз переглянути фото з подорожі, згадуючи всі ці яскраві моменти.
Орієнтовний час прибуття у Вінницю – 20:00. Точний час повернення залежатиме від проходження кордону та стану доріг.
Ця подорож залишить теплі спогади, багато яскравих моментів та бажання повернутися до Туреччини ще раз.