Ми їдемо на зустріч до Піп Івана Чорногірського. ще одного двотисячника, з висотою 2028 метра над рівнем моря. Саме тут у міжвоєнний період була польська обсерваторія, відома як «Білий Слон» — найвища розташована в Україні і тогочасній Польщі споруда, у якій жили і працювали люди. В народі обсерваторію називають “Білим Слоном” через те, що взимку вона, заліплена снігом, справді нагадує чудернацького слона. І в туристів, які прагнуть тут побувати, є сталий вираз - “доторкнутися до Білого слона”, якщо ви, словом, доторкнулися, значить, побували на Попівані!

Трішки зусиль і ми на Вершині, задоволені своїми перемогами, втомлені, але безмежно щасливі! Торкаємося Білого Слона та невтомно насолоджуємося величчю Чорногірського хребта. Вдосталь відпочивши, ми йдемо до низу, декілька раз обертаючись на Чорну Гору, щоб саме ці миті життя закарбувалися в нашій пам'яті на довго, а можливо і на все життя! 

У другий день нашої мандрівки ми сідаємо у ГАЗ 66, та відправляємося на зустріч Свидовецькому гірському масиву, з гарними озерами, оксамитовими схилами, стрімкими скелями та плавними вигинами - це найкраще місце, для неспішної гірської прогулянки та насолода від неземної краси.

У північній стороні Карпатського масиву Свидовець є гора Татарука (1707 м) з крутими і пологими схилами. При вершині, навколо розкинулися долини, вид на які просто вражаючий. З півдня до гори прилягає сідловина, що тягнеться до гори Трояски (1702 м). На захід від Татаруки розташована гора Підпула (1634 м), на південний схід — озеро Апшинець і гора Догяска (1761 м). На східних схилах Татаруки лежить Апшинецький заказник, на північно-східних схилах розташовані витоки річки Чорної Тиси. 

У міжсезонний період на теренах частим явищем є ураганні вітри, які зробили хребет Свидовець лисим. Тому за умов туману, непогоди або скаженого вітру, ми змінемо наш маршрут на більш затишний, який також вражає своєю красою і родзинкою його є не мальовничі вершини, яких вистачає і в інших частинах Карпат, а високогірні озера - Герешаска, Апшинець та Ворожеска: кришталево чисті, з крижаною водою та гладенькою поверхнею, у якій, мов у дзеркалі, відбиваються хмари та коні, що пасуться поряд. А навколо, скільки сягає око, сині-сині гори... Коли споглядаєш такі пейзажі, здається, що потрапив у казку! Загальна довжина маршруту 14 км.