Екопарк «Аміла» з оленячою фермою відкрився 2018 року в селі Радовичі Турійського району. На 122 гектарах тут живуть близько 400 благородних оленів, представлених 4-ма кроними лініями: англійською, східно-європейською, угорською та латвійською. Також працює музей фауни волинських лісів. У просторих вольєрах мешкають муфлони, лані, дикі свині. Комплекс включає виставку військової та цивільної техніки середини XX століття на старому сільському аеродромі. Майже усі олені звикли до людей, які тут бувають частенько. Відвідувачам дозволяють погодувати «рогатиків» з рук та погладити, якщо цього схочуть самі тварини. Тварини посортовані та розміщені у вольєрах залежно від статі та виду. Деякі дружні до людей, деякі – взагалі не підходять близько. Подібна ферма – єдина на Волині, а то й на цілій Україні. Почалося все у 2018 році, коли на Волинь із Прибалтики завезли 80 оленів. Вони чудово акліматизувалися. З того часу тут живуть олені.  

Луцьк, столиця Волині, був заснований в 1085 році і є одним з найдавніших українських міст. Він поєднує в собі середньовічну атмосферу, буйну красу природи і ритм сучасного міста. Також Луцьк славиться своїми знаменитими вихідцями – це рідне місто легендарного співака Василя Зінкевича, письменниці Оксани Забужко і футболіста Анатолія Тимощука. А ще Луцьк — найбільш україномовне місто країни, понад 97% місцевих жителів спілкуються виключно рідною мовою.
Волинь здавна притягувала до себе натовпи подорожуючих, завойовників, неодноразовими були візити до цього краю князів, імператорів та сучасних президентів, а певний час центр місцини – Луцьк (колись носив назву Лучеськ) був у власності володарів Великого князівства Литовського. Кожен українець вже бачив Луцький замок – саме він зображений на двухсотгривневій купюрі. 
З X столітті розпочалась його славетна історія. Луцький замок неодноразово був в облозі та часто змінював своїх власників. Історія цієї споруди насичена різноманітними перипетіями та неочікуваними поворотами. Кам’яний замок у XIV столітті починає активно забудовувати литовський князь Любарт, завдяки чому споруда отримала свою другу назву – замок Любарта. У 1366 році Луцьк стає столицею Галицько-Волинського князівства. В середині ж XV століття Луцький замок майже 2 місяці був місцем для конференції монархів Центральної Європи з питання відсічі Турецькій експансії.
Після укладання між Польщею та Литвою Люблінської унії в 1569 році та втрати замком статусу княжої резиденції, головною спорудою двору став будинок єпископа, а сам Луцький замок з середини XVI століття набуває славу центру духовної та судової влади Волині. А після остаточного розділу  Речі Посполитої (1795 році), Луцький замок стали використовуватися в якості канцелярії, архіву та казенного житла. В XX столітті Луцький замок спочатку належав Польщі, а з 1945 р. – УРСР. Сьогодні ж це частина історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Окрім наземного міста, у Луцьку є розбудована мережа підземних переходів. На двох рівнях підземного міста були розташовані сакральні об’єкти, трапезна, в’язниця, гробниці.
Про унікальні двоярусні підземелля, вхід до яких знаходиться під костелом св. апостолів Петра і Павла, існує чимало легенд. Особливо вражає їх висота, яка в окремих місцях сягає майже 6 метрів.
Кажуть, що колись Старе місто було сполучене ними з Шепельським і Жидичинським городищами, Олицьким замком та іншими укріпленнями навколо нього. В цих підземеллях були віднайдені поховання багатьох знатних лучан, у тому числі й луцьких римо-католицьких єпископів.

Музей Корсаків створений з метою розвитку духовності нації, пропагування українського мистецтва у світі шляхом презентації яскравих творчих здобутків художньої культури XX століття, знайомства відвідувачів з сучасним мистецтвом через авторські проекти, інсталяції, перформанси. Фундатором та натхненником створення першого в Україні світового рівня музею сучасного українського мистецтва стала родина Корсаків. Загальна площа першої черги музейного комплексу становить близько 5 000 квадратних метрів і містить низку виставкових залів. Площа постійної експозиції займає 3000 квадратних метрів. У музеї представлено роботи понад 100 видатних митців (більш як 800 арт-об’єктів). Живопис, графіка, скульптура, інсталяція, відео-арт – тут зібрана колекція творів мистецтва найкращих українських авторів ХХ– ХХІ століть. Широка програма виставкової, освітньої, наукової-дослідницької та видавничої діяльності, яку проводить Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, відображає актуальні процеси в українській культурі та відкриває можливості для публічного діалогу і створення нових творів.

У затишному містечку Дубно височить легендарний замок. Це велична споруда колись була одною з найбільш авторитетних в Європі. Сюди з'їжджалися королі та імператори з діловими і неофіційними візитами. Колись він був дерев'яно-земляним укріпленням, що не могло вистояти перед вторгненням руйнівників. У 14 столітті за його будівництво взявся князь Федір Острозький, використовуючи в якості основи дерево й камінь. Площа замкового зміцнення розрослася. Однак конструкції стали більш стійкими до ворожих настань після того, як за продовження будівництва взявся вже Костянтин Острозький. Тут з'явилися бастіони зі сторожовими вежами, збройова майстерня, встановили 73 гармати. У 17 столітті замок перевтілився. Його відреставрували в стилі Ренесансу. На території з'явилася церква й підземні ходи, що збереглися до нашого часу. Води річки Ікви наповнювали глибокі рови, що перешкоджали ворожим настанням. Підвісний міст, який вів до замку, піднімали щовечора. А прилеглі території представляли собою болотисту місцевість, через яку вороги не могли провезти важку артилерію. Замок був збудований на славу. Він став легендарним замком, який увійшов в історію як один з найбільш стійких. На нього нападали не менше сотні разів, і на те були причини. За весь час існування Дубенський замок неодноразово змінював власників. Він був у володіннях Острозьких, Заславських, Сангушків та Любомирських, переходив поколінням в якості весільного подарунка, наповнюючись скарбами своїх господарів. У замку зберігалися трофеї, подарунки багатий гостей, дорогий посуд, розкішні тканини, коштовності і скрині з грошима. Вишукані ласощі зберігалися в льохах. Бочки в'яленої риби і м'яса, мед, пшениця зберігалися роками в підземеллях. За часів нападів ці продукти були набагато дорожче жителям замку і простим городянам, що ховалися в підземних тунелях, ніж всі скрині з коштовностями. Ще одним скарбом замку була дочка Костянтина Острозького – Катерина, яку неодноразово мали намір взяти в полон татари, штурмуючи кам'яні стіни. Згідно історичним джерелам, саме під стінами Дубенського замку Тарас Бульба втратив своїх синів.

У Вишнівецькому замку, що свого часу був одним із найбільших в Україні, де зберігалась найбільша приватна колекція стародруків XV століття, стіни кімнат якого були покриті китайським шовком та оздоблені золотом, побували всі тогочасні імператори, королі та князі Європи.
Біля парадного входу у палац вас зустріне фронтон із двома гербами. Зліва – родовий герб князів Вишнівецьких-Корибутів, справа – герб дружини Михайла Корибути, який брав участь у будівництві цього палацу, Теклі із роду Радзивилів. Це єдиний фронтон замку, який зберігся до нашого часу, його вік – 300 років.
Великий французький письменник Оноре де Бальзак колись назвав Вишнівецький замок «малим Версалем». Його стіни пам’ятають і авантюри, і таємну змову із захоплення Московського престолу, і блискучі перемоги та поразки. Родове гніздо Вишневецьких – мов яскрава картинка із роману про безстрашних лицарів і прекрасних дам, ворожі підступи та неземне кохання, що рано чи пізно все здолає. Палац зачаровує древньою міццю стін. Тут усе наче оповите легким маревом легенд. Попереду – протоптана тисячами ніг стежина. Вона веде до масивної білосніжної брами. Її збудували на честь приїзду короля Польщі – Станіслава-Августа Понятовського. Вінценосний гість провів у Вишнівці три тижні, навіть зустрівся там із Павлом І – спадкоємцем московського престолу.

Збаразький замок можна безперечно назвати перлиною та історичним скарбом Тернопільщини та справжньою окрасою старовинного Збаража. Історія міста Збаража розпочалась на Старозбаразькій горі, де впродовж двох століть існував середньовічний замок. У 1589 р. татари зруйнували замок і князі Збаразькі вирішили не відбудовувати його, а перебратися до нового поселення, яке виростало неподалік. Перша згадка про сучасний Збараж, як місто датується 1583р. Могутній Збаразький замок, який можна побачити і сьогодні, був збудований протягом 1620-1631 років останніми представниками роду князів Збаразьких – Юрієм і Христофором. Проект видатного італійського архітектора Вінченццо Скамоцці пристосував до місцевих потреб фортифікатор Андреа дель Акава. Після завершення будівництва замок складався з двоповерхового палацу, побудованого в стилі пізнього ренесансу, казематів, валів, чотирьох бастіонів та рову, наповненого водою. Увійти в замок можна було через браму, розміщену в двоповерховій вежі, до якої вів звідний міст. Укріплення займали площу понад 16 гектарів. Влітку 1649 року замок був у центрі протиборства військ Богдана Хмельницького і Речі Посполитої. Про ці події розповів Г.Сенкевич в романі «Вогнем і мечем». Після смерті Юрія Збаразького замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, згодом – Потоцьких. В середині XVIII століття відбулися зміни, які спричинили втрату фортифікаційної слави замку. Польські магнати Потоцькі перетворили замок на звичайне феодальне помістя.