Страдецька печера є однією з головних українських греко-католицьких святинь. Розташована вона на крутому схилі Страдецької гори. У Галицько-Волинському літописі згадується як "Печера Домажирова" (1242 рік). Хоча її історія значно давніша. За переказами, її збудували в XI столітті двоє ченців, які прийшли з Києва та оселилися у видовбаній печері на горі. Згодом до них приєдналися інші священники, які розширили це місце. Таким чином святиня стала другою за значенням після Києво-Печерської лаври на Русі.

Страдецька печера унікальна тим, що зберіглася до наших часів без змін. Вона рукотворна, має вигляд довгого підземного коридору заввишки 2 метри та загальною протяжністю близько 270 метрів. У печері декілька відгалужень - це келії, в яких колись жили ченці. Також тут є невелика печерна церква з іконами та розп’яттям. У стінах церкви витесаний кам’яний стільчик для сповіді і жертовник для приготування Святих Дарів. У кінці коридору по кам’яній стіні стікають краплі, які символізують "сльози Богородиці".

На вершині Страдецької гори (359 м), в надрах якої і розташований печерний монастир, є ще одна святиня – храм Успіння Пресвятої Богородиці.

Самбір – одне з найдавніших міст Галичини, яке існує ще з літописних часів Русі. Його віхи історії зазнали різних подій – і трагічних, і курйозних. Кожна вуличка міста пам’ятає різні епохи його розквіту і занепаду. Тут народилися актор і режисер Лесь Курбас, письменник Андрій Чайковський, композитор Микола Колесса та лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко. 

У музеї функціонують постійнодіючі експозиції: «Матеріально- господарська культура бойків та бойківської ноші», в якій представлені дерев'яні предмети бойківського хатнього побуту, жіночий і чоловічий бойківський одяг, зразки вишивок Турківщини, куточок бойківської хати, предмети ткацтва;

«Родина Козакевичів» частина спадку родини Козакевичів та Ковшевичів − меблі кінця XIX початку XX століття, стародавні флакони, касетки, ампірний   годинник, альбом зі  світлинами, вперше робленими   в   Галичині, колекція живопису батька, родинні портрети художників Мартина  Яблонського та Яна Піньонжка, колекція старих українських поштівок, цікаві документи XVI-XIX століття та інші речі, які заповіла Лідія Козакевич українському народу;

Вертепія – перший в Україні карнавал вертепів з рухомими платформами і живими персонажами що відбудеться у селі Мшанець з великим розмахом. 

Вже третій рік поспіль «Різдвяні пташки» об’єднують найбільшу кількість вертепів і коляд, щоб зібрати кошти на дрони та РЕБи для ЗСУ.

Історія та діяльність Лаврівського монастиря, найдавнішої Святоонуфріївської чернечої обителі України, надзвичайно цікава, різноманітна і багатогранна. Лаврів належить до тих кількох давньоруських монастирів, які, пройшовши довгий, світлий та тернистий шлях, діють і зараз. До Лаврова дуже прихильно ставився засновник – князь Лев, і тому посеред інших монастирів, єдиний називався княжим. Зрештою сам князь похований у монастирі, що і розпочало традицію Лаврівського некрополя, де знайшли свій спочинок і молдовські монархи, і митрополити та єпископи різних конфесій. Певний час мощі святого Онуфрія, єдині в Східній Європі зберігалися в Лаврові. З кінця ХV ст. Онуфріївська церква, єдиний збережений західноукраїнський монастирський храм ХІІІ ст., пишається своїми фресками – одним з найдавніших зразків фрескового розпису Західної України.

Вперше після оновлення Львівський органний зал відкриває для відвідувачів західну вежу. Звідти можна побачити місто з висоти пташиного польоту. Нова висока точка на мапі Львова може позмагатися у мальовничості з Ратушею, вежею храму Ольги та Єлизавети чи навіть самим Високим Замком.

Архітектура Органного залу поєднує риси пізнього ренесансу, бароко та історизму. Будівля розташована на природній височині, що ще більше підкреслює її величність, а сама західна вежа здіймається на понад 40 метрів угору. Щоб дістатися вершини, потрібно подолати 141 сходинку. З найвищої точки вежі відкривається унікальна панорама Львова Автентичні сходи та дерев'яні балки, оновлений, світлий та безпечний простір всередині, картини на стінах та звуки музики – під час репетицій у залі тут можна почути звуки органа, оркестру чи хору “Гомін”. Хто забажає зможе піднятись на вежу у вільний час. Одночасно на вежі може перебувати не більше 6 осіб

Замість концерту органної музики маємо альтернативу - ви зможете відвідати Парк ліхтарів, що знаходиться не далеко, у 15 хв пішки від органного залу.  Вже з 5 грудня Парк культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького перетвориться на справжнє диво — тут відкриють Парк ліхтарів, створений з понад 50 000 ліхтариків, натурального шовку та LED-ламп.

Відвідувачів чекають масштабні світлові інсталяції фей, ельфів, драконів, коней та левів — деякі з них сягають до 7 метрів заввишки. Кожна фігура виготовлена вручну та створює атмосферу чарівного зимового свята. «Ми прагнемо подарувати людям, особливо дітям, яскраві емоції та можливість зануритися у казку», — розповідає організатор події Денис Погорєлко. На гостей чекає понад 30 ілюмінаційних локацій, серед яких:  «Ліс казкових фей» «Тунель закоханих» «Золотий дракон»

Найкращі голоси і найулюбленіші мелодії зимових свят – у Львівському органному залі. У зимові свята запрошуємо на концерт, який повертає відчуття справжнього Різдва – з легким флером ностальгії, теплом улюблених мелодій і ритмом джазу. У виконанні блискучих музикантів лунатимуть чарівні пісні, що звучали на театральних сценах та відомих фільмах. Насолоджуємося романсами та аріями з “Порґі та Бесс” та “Моєї прекрасної леді”, ностальгуємо разом із “White Christmas” та "Feliz Navidad". Лише на цьому концерті на сцені Органного оживає музика, що пахне джазом, Парижем і передчуттям дива. Виконавці – Ірина Ушаньова-Рудько (сопрано), Олександр Рудько (баритон) і Денис Кашуба (фортепіано) – створюють атмосферу розслабленого, витонченого свята. Їхній концерт – як келих ігристого у світлі ялинкових вогнів: трохи іронії, трохи ніжності, багато радості й усмішок, що гріють.

Львівський академічний будинок органної і камерної музики, відомий більше як Львівський органний зал, знаходиться у будівлі XVII ст. За 4 століття будівля пережила кілька перебудов, а з XIX століття набула свого впізнаваного силуету з двома елегантними вежами зі шпилями.
У 1930-х фірма “Gebrüder Rieger" встановила тут потужний та інноваційний на той час орган, який був урочисто відкритий у 1933 році. В 1960-ті була побудована сцена та відбулася адаптація будівлі під концертний зал.

Прогнозоване повернення у Вінницю. Залежатиме від нашої організованості та стану доріг. Зупинка на Західному автовокзалі та у кишеньці навпроти центрального автовокзалу, по місту зупинок не робимо.