Виїзд з 1 платформи центрального автовокзалу м.Вінниця!

Сніданок у бістро на Перевалі та гайда за пригодами!

У старовинному селищі Чинадієво стоїть замок Сент-Міклош – мовчазний свідок середньовічних історій і романтичних легенд. Його кам’яні мури зберігають таємниці справжнього кохання графині Ілони Зріні, відвагу лицарів і дух старовини, який відчуваєш із першого кроку. Тут панує особлива атмосфера: стародавні зали, затишні подвір’я, мистецькі виставки та привітні господарі, які оживляють історію у кожній екскурсії.

Косино – місце, де забуваєш про все! Як тільки занурюєшся у теплу термальну воду Косина — здається, що час зупиняється. Гаряча мінеральна вода огортає тіло, навколо зелень, сонце, запах кави з літнього кафе, а десь поруч сміються люди, які так само, як і ти, просто кайфують від життя. Це не просто басейни — це рай для тіла й душі. Тут легко забути про втому, міську метушню та навіть телефон (ну хіба що для фото, бо пейзажі – космос!). А після купання — закарпатський бограч, келих місцевого вина й тиша, яку перериває лише дзюрчання води. Косино – це місце, куди хочеться повертатися знову і знову.

Бажаючі відвідуємо гостину у Порядному Газді.
Уяви собі ґазду, що зустрічає гостей так, ніби то давно загублена рідня нарешті повернулася додому. В його очах грає доброта, а вус підкручується сам собою, коли він ставить перед тобою пивний кухоль, де пінка пухка, мов хмара над полониною. Пиво тут не просто напій. Воно розповідає історії: про сонце, що гріло ячмінь; про гіркий хміль, що бачив Карпати зі стрімких схилів; про руки, які з любов’ю зварили цей бурштиновий скарб. А смаколики... Начебто самі просяться на стіл. Сир, з якого, здається, ще вчора доїли корівку. Ковбаски, що пахнуть димом, ніби взяли з собою частинку ватри. Мед, солодкий та густий, як вечір у горах. І коли ти вже зовсім забув про клопоти міста, ґазда запрошує на обід. Такий, що аж душа усміхається. Вареники пухкенькі, борщ з ароматом любові і традиції, банош ніжний, мов світанок над полониною. Тут кожен кусень смакує як пригода, кожен ковток гріє серце, і ти раптом розумієш: гостинність у цих краях не в словах, а в тому, що тебе годують так, наче завтра ти знову повернешся додому.

Озеро Синевир це як таємна перлина Карпат, про яку наче всі чули, але по-справжньому розумієш її красу тільки коли стоїш там, серед високих смерек, і вдихаєш той свіжий гірський запах свободи. Воно ніби велике гірське око, що спостерігає за всім навколо вже сотні років. Тиша така, що чуєш свій подих і думки стають яснішими. Вода спокійна, глибока, майже магічна. Кажуть, у ній є відображення всього, що ти тримаєш усередині.

Уявіть собі: після прогулянки до Синевиру, коли легенди вже поселилися в голові, ноги трохи втомились, а апетит тихенько починає співати гімн вареникам, ми з вами звертаємо до колиби. Там у кутку потріскує вогонь, пахне димком і свіжим хлібом, а на столі вже чекає децa у цімбора. Така маленька чарка, що гріє не стільки тіло, як душу. І смієшся собі: «Було холодно», а насправді просто хочеться, щоб Карпати розповіли ще одну історію.

Господар щиро, по-дружньому: «Сідайте ближче, буде смачний обід». А далі починається те, заради чого люди літали б у ці гори навіть без крил. Банош такий ніжний, що здається, він сам танцює на тарілці. Бограч з димком, що навчає поважати кожен шматочок. Вуджене м’ясце, як привіт від свободи і полонини. І квашений огірок, який дає зрозуміти: життя складається з правильних контрастів.

Закарпацький Крендес — це місце, де картата скатертина, дерев’яні лави, гірські стіни інтер’єру і живе тепло господарів утворюють ідеальне поєднання для справжньої закарпатської гостинності. Тут не просто подають страви — вони ніби із серця гори, насичені димком, полонинами і легендами.

У меню: банош із бринзою, бограч, вуджене м’ясце, домашні наливки — усе таке, що здається витягнутою з фотопостера Карпат. Смакує більше ніж просто їжа — це історія, атмосфера, мандрівка без квитка.

Аквапарк «Карпатія» — це сучасний водний комплекс.Тут є басейни, гірки, SPA-зони, відкриті купальні — і для дорослих, і для дітей. Тут можна верещати від захвату на гірках, плисти лінивою річкою, відчувати себе морською зіркою у хвильовому басейні або ж просто зникнути в релакс-зоні, де вода тепла, мов обійми. Дітям тут рай, а дорослі відкривають у собі тих самих дітей, які давно хотіли погратись, але не казали вголос. Ми будемо сміятись, плескатись, змагатись, хто швидше скотиться із гірки, і ловити ту саму мить, коли вода бризкає на обличчя, а всередині народжується ще одне «життя прекрасне». А ще, між катаннями, можна взяти каву, коктейль або смачний перекус, поніжитись у шезлонзі й тихенько подивитись на гори, що заглядають до нас через паркан. Бо навіть тут Карпати не дають забути, де ми є.

Відвідаємо дегустацію у сучасному шато "Павук".

Тут нас зустрінуть усмішки господарів і атмосфера, де хочеться зупинити час. Ми відчуємо запах свіжого винограду, спробуємо вина з різних сортів, дізнаємось, як народжуються шедеври з лоз і як правильно смакувати, щоб відчути всю глибину смаку.

Дегустація – це не просто «попити», а ціла маленька пригода: кольори вина грають у келиху, аромати танцюють носом, а в голові народжуються нові ідеї, сміх і приємні розмови. Можна спробувати і класичні сухі, і ароматні десертні, і, звісно, місцеві хіти, про які розкажуть цікаві легенди.

Після дегустації пропонуємо продовжити наше застілля , але вже з комплексним обідом, нам запропонують страви із Закарпацької кухні, зможемо смачненько поїсти , випити вина та відпочити перед дорогою додому,закарбувати кожен гарний момент у даній мандрівці.