- Вінниця
- Хмельницький
- Чернівці
- Чортория
- Вашківці
- Вижниця
- Чернівці
- Вінниця
Доступні виїзди
Організаційний збір
Дітям до 12 -ти років діє знижка 10%.
Враховано
Додатково
Організатори
Програма подорожі
Чортория – батьківщина український кіноактора, сценариста і режисера Івана Васильовича Миколайчука. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно. Жоден українським фільм 60 – 70 х років ХХ століття не обходився без його участі. На даний час музей - це наукова реконструкція будинку, де жила сім'я Миколайчуків, виконана в 1991 році. У 2006 році у дворі відтворена криниця і встановлено бюст акторові. Поруч з будинком ростуть дві берізки, які ще в 70-ті посадив сам Миколайчук разом з братом. Зібрані у музеї речі оригінальні: валізка Івана, з яким актор їздив у Чернівці, його та братів-сестер колиска, ткацький верстат, сімейні фотографії, народні костюми, мамині вишивки.
Аннина гора розташована в мальовничому селі Вашківці Чернівецької області. Це духовне та історичне місце Буковини, яке віддавна притягувало віруючих з усіх куточків України, завдяки своїй особливій енергетиці та унікальному розташуванню. Обитель розташована на вершині «Анниної гори» 304 метри над рівнем моря. Нині ж до собору на її вершині люди приходять щодня. Це Свято-Аннинський жіночий монастир, на вході котрого написано: «Святая праведная Анна, моли о нас». З давніх давен сюди сходяться на молитву православні люди. Багато з них по старовинній традиції долають шлях на гору навколішки, щоб вклонитися святині.
Зверніть увагу що монастир московського патріархату який не перейшов до Києвського. І ми маємо на меті відвідати собор саме з історичною метою та побачити захоплюючі краєвиди які відкриваються з «Анниної гори». Хто не має бажання відвідати цю локацію може залишитись в автобусі та зачекати.
Тематика чинної експозиції музею «Вашківецька Переберія – зірка з глибини віків стародавнього обряду». Виставка включає в себе близько 30 костюмів традиційної вашківецької маланки, зокрема персонажів, які керують Маланкою – «Козак», «Вулан», «Бук-шандаря», не обійшлося і без головних персонажів – Маланки та українки. У музеї близько 200 фотографій починаючи з кінця ХІХ століття та до цього часу, 100 оригінальних традиційних масок, які виготовляються лише у Вашківцях. Їх презентували майстри з масок Василь Столяр, Олег Волощук та Микола Марчук. Також представлено куток троїстих музик. Є ексклюзивний костюм-маска висотою 3 метри, так звана «Вашківецька багачка». За словами організаторів, усі експонати принесли жителі Вашківців, які впродовж тривалих років підтримують традицію маланкування та є активними учасниками Переберії. Не обійшлося і без кутка для нагород, привезених вашківецькими маланкарями з обласного фестивалю «Маланка-фест», що вже декілька років поспіль відбувається у Чернівцях.
Вижниця – невелике прикарпатське містечко з населенням всього у 5 тисяч мешканців. Проте дивовижна краса навколишніх гір та лісів, стрімкого Черемошу у поєднанні з оригінальною архітектурою австрійських часів робить її справжньою перлиною прикарпатської частини Буковини. Місто, розташоване на березі стрімкого Черемошу поміж непорушної природи гір, здавна стало курортом. Рекреації тут облюбували знаменитості - Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка. Кажуть, приїздив сюди і сам австрійський цісар. А поміж населеними пунктами теперішньої громади на початку ХХ століття діяла вузькоколійка. Візитівкою краю є також Вижницький коледж прикладного мистецтва. Заклад створений ще 1905 року. Студенти вивчають різноманітні техніки різьбярства, ткацтва гобеленів, вишивки та роботи по металу. Особливою цікавинкою є делікатні вироби місцевих ювелірних майстрів.
Сьогоднішня Вижниця — місто життєрадісних людей, народних митців й умільців. Це місто завжди було і залишається найважливішим культурним центром Буковинської Гуцульщини та прихистком людей доброї волі і помислів.
Оберегом народних традицій і звичаїв є Вижницький фаховий коледж мистецтв і дизайну імені Василя Шкрібляка, який відомий далеко за межами України. Гордістю коледжу є не тільки музей дипломних і курсових робіт, але й музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини. Ідея створення музею назрівала у коледжі давно, адже подібна гуцульська кімната існувала з дня створення навчального закладу і налічувала десятки унікальних етнографічних предметів, зібраних свого часу в гуцульських селах Карпат.
Музей-садиба народного артиста України, відомого співака Назарія Яремчука є однією з архітектурних і культурно-просвітницьких родзинок міста Вижниця. Він розташований на околиці містечка, в присілку Рівня. Музей створений в батьківському домі, де пройшли дитинство і юність Н. Яремчука, його сестрою Катериною, і, названий нею на честь однієї з найвідоміших пісень співака — "Смерекова хата". Будиночок Яремчуків — це типово буковинський одноповерховий будинок з високим черепичним дахом, який знаходиться в центрі присілка ліворуч від дороги. За садибою доглядає старша сестра Катерина Назарівна, яка з радістю розповідає відвідувачам про брата. В музеї можна побачити сімейні реліквії родини Яремчуків, меблі, фотографії та особисті листи видатного співака, журнальні та газетні статті, зібрані друзями, однокурсниками, вчителями та музикантами, які розповідають про життєвий шлях Назарія Яремчука. Відвідувачам буде цікаво оглянути вишиванки співака, його сценічні костюми та святкову сорочку, вишиту маминою рукою старовинною технікою низинки.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича — один із найстаріших класичних університетів в Україні. Розташований у величній будівлі сучасних Чернівців – комплексі, спорудженому в 1864-1882 рр. як резиденція буковинських митрополитів за проектом відомого чеського архітектора Йосифа Главки. Роботи інтер’єрів виконані віденськими художниками К. Іобстом, І. Кляйном, чеським К. Свободою, буковинськими Е. Бучевським і Є. Максимовичем. Стиль будівель еклетичний з домінуючим мотивом візантійської та романської архітектури.
Орієнтовне прибуття до 23.00. Залежить від нашої організованості та стану дороги. Зупинка на Західному вокзалі та у кишеньці навпроти центрального автовокзалу. По місту зупинок не робимо.