Найстаріша збережена церква Буковини Вознесіння Господнього була зведена XIV столітті. Церква - унікальна представниця оборонних храмів в Україні хатнього типу!
У ній збереглися сердньовічні фрески, вік яких близько 600 років! Написи зроблені староукраїнською мовою. 

Аннина гора розташована в мальовничому селі Вашківці Чернівецької області. Це духовне та історичне місце Буковини, яке віддавна притягувало віруючих з усіх куточків України, завдяки своїй особливій енергетиці та унікальному розташуванню. Обитель розташована на вершині «Анниної гори» 304 метри над рівнем моря. Нині ж до собору на її вершині люди приходять щодня. Це Свято-Аннинський жіночий монастир, на вході котрого написано: «Святая праведная Анна, моли о нас». З давніх давен сюди сходяться на молитву православні люди. Багато з них по старовинній традиції долають шлях на гору навколішки, щоб вклонитися святині.

Зверніть увагу що монастир московського патріархату який не перейшов до Києвського. І ми маємо на меті відвідати собор саме з історичною метою та побачити захоплюючі краєвиди які відкриваються з «Анниної гори». Хто не має бажання відвідати цю локацію може залишитись в автобусі та зачекати. 

Тематика чинної експозиції музею «Вашківецька Переберія – зірка з глибини віків стародавнього обряду». Виставка включає в себе близько 30 костюмів традиційної вашківецької маланки, зокрема персонажів, які керують Маланкою – «Козак», «Вулан», «Бук-шандаря», не обійшлося і без головних персонажів – Маланки та українки. У музеї близько 200 фотографій починаючи з кінця ХІХ століття та до цього часу, 100 оригінальних традиційних масок, які виготовляються лише у Вашківцях. Їх презентували майстри з масок Василь Столяр, Олег Волощук та Микола Марчук. Також представлено куток троїстих музик. Є ексклюзивний костюм-маска висотою 3 метри, так звана «Вашківецька багачка». За словами організаторів, усі експонати принесли жителі Вашківців, які впродовж тривалих років підтримують традицію маланкування та є активними учасниками Переберії.   Не обійшлося і без кутка для нагород, привезених вашківецькими маланкарями з обласного фестивалю «Маланка-фест», що вже декілька років поспіль відбувається у Чернівцях.

Музей-садиба народного артиста України, відомого співака Назарія Яремчука  є однією з архітектурних і культурно-просвітницьких родзинок міста Вижниця. Він розташований на околиці містечка, в присілку Рівня. Музей створений в батьківському домі, де пройшли дитинство і юність Н. Яремчука, його сестрою Катериною, і, названий нею на честь однієї з найвідоміших пісень співака — "Смерекова хата". Будиночок Яремчуків — це типово буковинський одноповерховий будинок з високим черепичним дахом, який знаходиться в центрі присілка ліворуч від дороги. За садибою доглядає старша сестра Катерина Назарівна, яка з радістю розповідає відвідувачам про брата. В музеї можна побачити сімейні реліквії родини Яремчуків, меблі, фотографії та особисті листи видатного співака, журнальні та газетні статті, зібрані друзями, однокурсниками, вчителями та музикантами, які розповідають про життєвий шлях Назарія Яремчука. Відвідувачам буде цікаво оглянути вишиванки співака, його сценічні костюми та святкову сорочку, вишиту маминою рукою старовинною технікою низинки.

Гуцульська коляда — це давня різдвяна традиція, яка поєднує стародавні дохристиянські ритуали з християнськими колядками. Вона є невід'ємною частиною культури гуцулів, яка зберігає унікальні співочі практики та ритуали, що виконуються колективно для забезпечення добробуту та нового врожаю. Ця традиція передбачає колядування в кожній хаті, виконання пісень, благословення господарів, а також завершується ритуальними танцями (плесами) та обдаруванням колядників.  У дворі церкви колядники формують коло, як універсальний символ сонця, всередині шикуються «берези» та скрипалі. І починається дійство, на яке всі чекають цілий рік. Чоловіки ритмічно здіймають в гору бартки (гостра вузьконоса сокира) і пританцьовують на місці, крисані (гуцульський капелюх) переливаються різними кольорами і пір’ями на зимовому сонці. Кожен їх рух супроводжує перегук дзвоників. Усе разом – скрипка, голоси, переливи дзвіночків, стогін трембіти, супроводжувані танцювальними рухами чоловіків. Репертуар колядок дуже різноманітний. Перше місце займають церковні різдвяні величальні, для господаря, господині, їх дочок, синів. Є колядки з мотивами мітологічними, казково-фантастичними, морально-повчальними, військовими, хліборобськими тощо

Чернівецький театр – це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером. І все ж вони були запрошені на роботу в Чернівці лише після того, як були споруджені за їх проектами театри у Відні й Одесі. За архітектурою та інтер’єром він не поступався перед віденським. Про це втілення мистецьких амбіцій чернівчан гарно висловився австрійський публіцист Г.Гайнцен: “Чернівецький театр – це мрія з оксамиту й золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером… Чернівецький театр – то пам”ятка обізнаним із культурою чернівчанам…”. Тут виступали великі майстри оперної та драматичної сцени Європи: великий Енріко Карузо, Федір Шаляпин, Соломія Крушельницька, Марія Бієшу, актор австрійської драми Моіссі.  Якщо ви хотіли побувати всередині чернівецького театру, дізнатися про його історію, помилуватися розкішними інтер’єрами будівлі – то маєте таку можливість під час нашої театральної екскурсії.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича — один із найстаріших класичних університетів в Україні. Розташований у величній будівлі сучасних Чернівців – комплексі, спорудженому в 1864-1882 рр. як резиденція буковинських митрополитів за проектом відомого чеського архітектора Йосифа Главки. Роботи інтер’єрів виконані віденськими художниками К. Іобстом, І. Кляйном, чеським К. Свободою, буковинськими Е. Бучевським і Є. Максимовичем. Стиль будівель еклетичний з домінуючим мотивом візантійської та романської архітектури.

Орієнтовне прибуття до 23.00. Залежить від нашої організованості та стану дороги. Зупинка на Західному вокзалі та у кишеньці навпроти центрального автовокзалу. По місту зупинок не робимо.