Замок-корабель у Сидорові

У селі Сидоров на одному з пагорбів, біля річки Збруч знаходиться  Сидорівський замок, який був зведений в сімнадцятому столітті. Наказ про побудову палацу віддав шляхтич М. Калиновський.

Згідно задумки власника замок мав слугувати резиденцією. Площа маєтку була великою і досягала 178 метрів. Уздовж високих стін знаходилися оборонні вежі. До наших днів збереглося лише три. За своїм виглядом замок нагадує корабель, що пливе серед мальовничої зеленої місцевості. Після нападу турків будівля була серйозно пошкоджена, але реставрована.

З роками замок позбувся оборонної функції. Він був спустошений і покинутий. Південно-східна частина маєтку зруйнована повністю. Трохи краще збереглася північна частина замку. З її боку видніється двох’ярусна дозорна башта. У напівзруйнованому стані збереглася бастея і в’їзна арка.

Середньовічний Чортків

Цей райцентр на Тернопільщині вже назвою сповіщає про свою магію. Невеличке місто Чортків, розташоване на річці Серет, відоме вже кілька століть і зазнало за свою історію бато пригод та змін влади. Сьогодні – це зручне містечко, із легким, але відверто відчутним європейським шармом, який не змогли вбити навіть десятиліття радянської окупації.

Вузенькі вулички, бруківка, старі квартали, старовинний замок, унікальна дерев’яна ратуша, величезна синагога, дерев’яні церкви та величний Домініканський костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава – гуляти із фотоаппаратом по Чорткову суцільне задоволення.

Час у Чорткові переносить тебе в інший вимір реальності, бо півень на ратуші ніби втік із казки. Ратуші тут є дві: усередині старої будівлі, що з флюгером-когутом, нині розмістився ринок, нова – приміщення міської ради. Можна дивитися на стрілки годинників і думати про час. Або про що хочеш, адже час тут спливає повільно, на відміну від великих міст.

Розмірене життя тут згущується навколо костелу, серця цього міста. Уперше він був зведений у 1610 році і відтоді багато бачив: під час татарських набігів за храмовими мурами, від яких сьогодні залишились тільки руїни, переховувалися мешканці. Видається, цей костел досі не без гордості згадує, як до нього навідувалися польські королі. І сьогодні храм ніби головний персонаж міста, усе відбувається під його пильним поглядом і з його мовчазного благословення.

Неподалік костелу розташована їдальня-музей «Пан Чартковський», названа за прізвищем першого власника й розбудовника міста ЄжиЧартковського, на честь якого місто й отримало свою «сатанинське» ім'я. Цегляні стіни, написані на них химерні легенди, затишний інтер'єр і старовинні експонати — все у дусі львівських кнайп, однак тут це не виглядає  банально-туристично. У нас буде змога пообідати в цьому чудовому закладі.

В Чорткові є також руїни замку. Дерев'яні укріплення почав зводити вже згаданий Єжи Чартковський, а коли згодом місто перейшло у власність шляхтича Гольського, він реконструював стару споруду та добудував палац. За свою історію замок переживав і штурми козаками, і володіння турками. Відновили його магнати Потоцькі, тут була їхня резиденція. До нашого часу від замку залишились лише романтичні руїни, проте тут влаштовуються фестивалі, проводять концерти. А ще звдси відкривається чудовий вид на місто.

Чортків можна читати як гіпертекст, щоразу чіпляючись за нові імена, дати та деталі. Як і інші маленькі міста з великими секретами, Чортків чекає, поки почують його історію і розкажуть його легенди.

Плебанівський віадук

Надзвичайної краси віадук знаходиться неподалік від села Плебанівка, Тернопільської області. Його зведення датується 1896 роком. Свій початковий вигляд йому вдалося зберегти завдяки надійній кам`яній кладці. Можна з упевненістю сказати, що цього красеня зводили на совість. Плебанівському віадуку вже перевалило за 150, а ним і досі проїжджають поїзди, демонструючи своїм пасажирам незабутні краєвиди.

Залізничний віадук має 9 арок, зроблених з натурального каменю сірого відтінку. Головна роль віадука - полегшення подолання різних перешкод на місцевості залізничним транспортом. Він пролягає над балкою, з`єднуючи її схили і утворюють пряму дорогу.

Арочний стиль конструкції віадука вибраний невипадково. Саме арка збільшує надійність і довговічність всієї конструкції, продовжуючи термін її служби. По обидві сторони від залізничного полотна, проїзд огороджений в цілях безпеки, але це анітрохи не впливає на казковий та дивовижний краєвид, що відкривається навколо.

Замок у Теребовлі

Він нависає над містом з високої гори, там де в прадавні часи знаходилося древньоруське городище. Теребовлянський замок, один з найстарших в Україні, веде свою історії з IXстоліття. Мальовничі руїни і понині видніються на важкодоступній замковій горі. У середньовічні часи твердиню не раз доводилося перебудовувати і зводити заново.

На початку 1630-х теребовлянський староста Олександр Балабан зробив грандіозну розбудову замку, більша частина якого дійшла до наших часів. Фортеця отримала більшу площу, стіни сягали  до 5 м завтовшки і до 18 заввишки, та збільшилась загальна довжина мурів. Проте  під час турецької навали 1688 року замок було зруйновано – і більше твердиня не відбудовувалась.

Коли будете прогулюватися по території замку, вашу увагу приверне пам`ятник Софії Хшановський на високому кам`яному постаменті. Ця жінка - дружина коменданта фортеці, оточеної турками, вона змогла підняти бойовий дух захисників споруди. І вони відбили напад.

Довгий час замок занепадав, поступово ховаючись від людських очей за лісовими хащами. В цілому, замковий комплекс зберігся непогано. Сьогодні він входить до складу заповідника «Замки Тернопілля». Розроблено проект реконструкції, ведуться роботи.

Старовинні Микулинці

У містечка Микулинці славна і довга історія. Тут є прекрасний набір пам'яток, що роблять це місто туристично привабливим: мальовничі руїни замку, величний костел та гарненький палац. Перевагою є те, що всі цікавинки сконцентровані в центрі містечка, то ж зробивши неспішну прогулянку ми послухаємо дивовижну історію та легенди цього краю.

Власниця Микулинців Анна Йорданова, щоб захистити місто від ворогів веліла в 1550 р збудувати муровану фортецю, яка витримала б не одну облогу турків і татар. З XIX ст., фортеця занепала. Люди розбирали кріпосні стіни на фундаменти своїх будинків, а австрійська влада закривала очі на це безчинство. Довершили руйнування архітектурної пам’ятки Перша і Друга світові війни. Сьогодні працівники Національного заповідника "Замки Тернопільщини намагаються привести в порядок Микулинецький замок, піднімаючи його з руїн.

В середині XIX ст. новий власник Микулинців – барон Конопка перебудував старий палац у стилі ампір, в якому він і дійшов до нашого часу.  Ця споруда відома як палац Реїв. Мечислав Рей був зятем Конопки, який згодом заволодів його маєтком.

Барон Конопка, який відвідав багато європейських курортів, зрозумів, яким неймовірним багатством є місцеві сірководневі джерела. І вже в 1825-1827 рр. в сусідньому селі Конопковці виріс бальнеологічний курортний комплекс. А з 1967-го  в Микулинцях діє фізіотерапевтична лікарня, де на основі сірководневої води, якої немає аналогів в Європі, і торф’яного болота лікують захворювання опорно-рухового апарату, органів дихання, шкіри. З палацом повязано багато легенд та переказів, про які ми дізнаємось під час екскурсії.

За часів володіння графині Людвіги Потоцької, було вирішено побудувати в місті новий костел. Перший камінь заклали в 1761 р в присутності львівського архієпископа, а закінчили будівництво через 18 років. Архітектор Август Мощинський, який керував будівництвом, за зразок взяв костел при королівському палаці в Дрездені, зведений італійським архітектором Гаетано Кіавері. Нині костел Святої Трійці в Микулинцях, – один з найоригінальніших пам’ятників епохи пізнього бароко на заході України.

Харчування:

Хто не встигне поснідати вдома - беріть з собою бутерброди. На обід ми завітаємо в заклад "Пан Чартковський". На вечерю також можете підготувати щось із дому, або купити що Вам довподоби на зправках у зворотньому шляху.

Обід в "Пан Чартковський" - 70 грн (суп, гречка, відбивна, салат, напій)