Розвідка. Сезон червоних кленів

Друзі, ви можете виїхати разом з нашою супроводжуючою з Вінниці і переночувати у Польщі (ми розглядаємо декілька міст з найзручнішими рейсами). Якщо ж Ви з іншого міста, то ми обов'язково допоможемо з добиранням, або ж організуємо трансфер за достатньої кількості бажаючих.

Зустрічаємось у Варшаві. Трохи хвилювання, трохи кави перед польотом і відчуття, коли попереду велика пригода. Летимо з авіакомпанією Emirates з пересадкою у Дубаї.

Попереду Японія!

Ми прилетіли!

Після перельоту заселяємося в готель, трохи відпочиваємо та вирушаємо знайомитися з містом. Перші вогні, перші широкі перехрестя, перший ритм мегаполіса, який не схожий ні на що в Європі.

Йдемо на першу японську вечерю. Можливо, це буде рамен, можливо суші, а можливо, щось абсолютно нове для нас. Пробуємо, ділимось враженнями, звикаємо до смаків і до того, що тепер ми в Японії.

Прокидаємось у Токіо й вирушаємо у район Сібуя.

Перше знайомство - легендарний перехід, де одночасно рухається все й усі. Тут стоїш посеред натовпу і розумієш: так виглядає сучасна Японія.
Поруч статуя Хатіко, символ вірності, біля якої традиційно призначають зустрічі. Зробимо і свою.

Далі піднімаємось на оглядовий майданчик Shibuya Sky і Токіо відкривається нам зверху. Місто без кінця, дах за дахом, вежі, поїзди, що ковзають між кварталами. Тут добре відчувається масштаб.

Після цього змінюємо настрій і їдемо в Одайбу - район на штучному острові, більш футуристичний і просторий. Гуляємо набережною та виходимо до Rainbow Bridge. Звідси видно затоку, місто вдалині й той самий горизонт, який ми бачили з висоти, але вже з іншого ракурсу.

І це тільки початок нашого знайомства з містом.

Сьогодні знайомимось із зовсім іншим Токіо, більш традиційним і спокійним.

Вирушаємо в район Асакуса. Тут усе інакше: ліхтарі, запах пахощів, старі крамнички. Заходимо до найстарішого храму міста - Сенсо-дзі. Проходимо крізь ворота Камінарімон з великим червоним ліхтарем і опиняємось на вулиці Nakamise - вузькій, живій, з солодощами, сувенірами й дрібними деталями, які хочеться розглядати.
Тут відчувається Японія, яку ми уявляли до поїздки.

Після цього їдемо в Ueno Park. Це великий міський парк, де місто ніби трохи відступає. Широкі алеї, водойми, простір і багато місцевих, які просто гуляють, сидять на лавочках або влаштовують пікніки (і ми звичайно ж теж влаштуємо). Тут хочеться зробити паузу і побачити ще один бік Токіо, більш повсякденний, живий і справжній.

Сьогодні ми лишаємо Токіо та вирушаємо до Фудзі.
Раптом мегаполіс залишається позаду, а попереду - гори, і в якийсь момент серед пейзажу з’являється вона. Фудзі.

Наша перша зупинка - озеро Каваґуті-Ко. Вода, силует гори, кілька човнів і ми, дивимось як Фудзі віддзеркалюється в озері, ніби хтось намалював цю картину спеціально для нас.

Піднімаємось канатною дорогою вище, щоб побачити озеро, схили та Фудзі. І так, це той самий кадр, який всі бачили, але коли ти стоїш там сам - це геть інше.

Повертаємось у Токіо вже з відчуттям, що одна маленька мрія сьогодні здійснилась.

Сьогодні прощаємось із Токіо та їдемо до Кіото.
Заселяємось у готель і вирушаємо знайомитися з містом.

Починаємо з ринку Нісікі - місця, де можна спробувати все: від традиційних солодощів до локальних закусок, які ми, можливо, навіть не зможемо одразу вимовити. Тут шумно, ароматно і дуже по-японськи.

Потім занурюємось у більш класичну атмосферу - театр Кабукі. Навіть якщо ми не розуміємо кожного жесту, сама естетика, костюми й подача створюють відчуття, що ми доторкнулися до чогось дуже давнього.

І під вечір йдемо в район Гіон. Тихі вулиці, дерев’яні фасади, ліхтарі. Саме тут можна відчути старий Кіото і, якщо пощастить, побачити майко або гейшу, які швидко зникають за дверима чайного будинку...

Сьогодні - день традиції, щоб відчути старий Кіото.

Починаємо з екскурсії в кімоно. Вчимося розрізняти деталі, тканини, символіку візерунків - і раптом розуміємо, що це не просто одяг, а ціла система знаків і статусів.

Далі - Кінкаку-дзі́, Золотий павільйон. Він стоїть над ставком так, ніби це декорація, але золото, відбиття у воді й тиша саду роблять момент дуже реальним.

І на завершення - Сандзюсанген-до. Довга зала з тисячею фігур Каннон створює відчуття масштабу й концентрації, яке складно пояснити - це вже не про фото, а про внутрішню тишу.

Осінній Кіото і той самий момент, заради якого сюди їдуть у цю пору. Момідзі - у Японії так називають сезон червоних кленів, коли листя змінює колір і саме споглядання стає частиною культури - багато маршрутів планується спеціально, щоб побачити це безперечне диво.

Зранку їдемо в Арасіяма: міст Тогецукьо, річка, гори навколо і клени, що палають червоним уздовж води. Зайдемо на панорамні точки з видом на гори, щоб зробити найкращі фото.

Після обіду - Ейкан-до Дзенрін-дзі, храм, який у Кіото вважають одним із найкращих для момідзі. Тут клени обрамляють ставки й дерев’яні галереї так щільно, що червоний буквально заповнює простір.

Піднімемось на оглядову терасу над територією храму - звідти видно, як осінній ліс накриває пагорби навколо. Неймовірний фінальний аккорд.

Сьогодні доторкнемось до справжніх символів країни сонця, що сходить.

Зранку їдемо до Фусімі Інарі Тайся. Побачимо багато торії - це традиційні синтоїстські ворота, що позначають перехід у священний простір; тут їх тисячі, і вони створюють червоний коридор угору схилом. Проходимо частину маршруту пішки, щоб відчути цей ритм повторюваних арок і поступового підйому.

Далі - Нара і Тодайдзі. Усередині - гігантська бронзова статуя Будди Вайрочани, зображеного в позі лотоса: спокійна, симетрична, майже медитативна композиція в одній із найбільших дерев’яних споруд світу.

І, звісно, Парк Нара. Олені тут вважаються священними посланцями богів, вони вільно гуляють територією, кланяються в обмін на спеціальні крекери (їх можна купити на місці) і зовсім не бояться людей. Крекери називаються сенбеї, але варто тримати їх уважно - тваринки добре знають, у кого ще залишилось печиво.

Їдемо в сусіднє місто - тут менше церемоній, більше життя.

Починаємо з Замку Осаки - символу самурайської епохи. Піднімаємось угору, щоб подивитися на місто з висоти і зрозуміти, чому саме тут розгорталися ключові битви за об’єднання Японії.

Далі - Kuromon Ichiba Market. Тут можна знайти їжу без зайвого пафосу: такоякі, гребінці, тунець, яловичина вагю - можна пробувати всього по трохи й скласти власний "обід-конструктор".

І під вечір - район Дотонборі. Неон, вивіски, канал і відчуття, що місто не збирається спати. Після стриманого Кіото ця енергія відчувається особливо яскраво.

Сьогодні прощаємось із Кіото та переїжджаємо в Канадзава - місто, яке часто називають «маленьким Кіото», але з власним характером.

Починаємо з Ринок Омічьо - тут усе свіже й дуже локальне: морепродукти з Японського моря, суші, сезонні делікатеси. Це правильний спосіб познайомитися з містом через смак.

Далі - Кенрокуен, "Сад шести гідностей", один із трьох найвідоміших садів Японії. Тут усе продумано до деталей: вода, каміння, мости й перспективи, які змінюються з кожним кроком.

Поруч - Сейсонкаку, вілла самурайської знаті з витонченими інтер’єрами й несподівано яскравими деталями.

Після прогулянки заселяємось у готель і маємо вечір, щоб відчути особливий ритм Канадзави.

Зранку залишаємо Канадзава і їдемо в гори - до Сіракава-го. Села з дахами Ґассьо-дзукурі, рисові поля й тиша - це Японія, яка збереглася майже без змін.

Далі - Такаяма з її старим кварталом і атмосферою періоду Едо. Заходимо в Hida no Sato, щоб побачити традиційні гірські будинки зсередини й зрозуміти, як тут жили століттями.

Увечері заселяємось у так званий рьокан - традиційний японський готель. Це татамі замість звичного покриття, футон, який розстеляють на ніч, юката (легке кімоно) для відпочинку і спільна вечеря в стилі кайсекі з кількох невеликих сезонних страв. Часто при рьокані є онсен - гарячі мінеральні ванни, куди заходять після душу, щоб розслабити втомлене тіло. Це можливість не просто переночувати, а прожити японську традицію зсередини.

Виселяємось із Такаяма і продовжуємо маршрут через гірські регіони Японії.

Перша зупинка - Замок Мацумото. Один із найкраще збережених оригінальних замків країни: чорний фасад, дерев’яні інтер’єри і можливість піднятися всередину, щоб відчути, як виглядала справжня самурайська фортеця.

Далі - Нагано: зупинка в місті, відомому стародавнім храмом Дзенко-дзі та атмосферою гірського регіону.

Увечері повертаємось до Токіо і заселяємось у готель. Це вже фінальний етап подорожі.

Сьогодні виїжджаємо з Токіо до Нікко - в національний парк, де природа і святині зібрані в одному просторі.

Спочатку їдемо до Озеро Чудзендзі. Прогуляємось уздовж води, подивимось на гірські схили навколо - у листопаді вони вкриті кленами, і це ще один із найкращих регіонів для осінніх краєвидів.

Далі - Водоспад Кегон, один із найвідоміших у Японії. Потужний потік води падає з висоти майже 100 метрів, і цей шум геть інший, ніж в мегаполісі.

Після прогулянки повертаємось у Токіо на ніч.

Спокійний ранок без переїздів: сніданок, останні покупки, можливо, кава в улюбленому районі, який вже став трохи "своїм". Час зібрати валізи й ще раз переглянути фото - від кленів Кіото до гірських сіл і неону Осаки.

Трансфер в аеропорт і виліт до Європи. Японія залишається позаду, але відчуття порядку, тиші й деталей ще довго буде з нами.