Момідзі - сезон червоних кленів

Друзі, ви можете виїхати разом з нашою супроводжуючою з Вінниці і переночувати у Польщі (ми розглядаємо декілька міст з найзручнішими рейсами). Якщо ж Ви з іншого міста, то ми обов'язково допоможемо з добиранням, або ж організуємо трансфер за достатньої кількості бажаючих.

Зустрічаємось у Варшаві. Трохи хвилювання, трохи кави перед польотом і відчуття, коли попереду велика пригода. Летимо з авіакомпанією Emirates з пересадкою у Дубаї.

Попереду Японія!

Ми прилетіли!

Після перельоту заселяємося в готель, трохи відпочиваємо та вирушаємо знайомитися з містом. Перші вогні, перші широкі перехрестя, перший ритм мегаполіса, який не схожий ні на що в Європі.

Йдемо на першу японську вечерю. Можливо, це буде рамен, можливо суші, а можливо, щось абсолютно нове для нас. Пробуємо, ділимось враженнями, звикаємо до смаків і до того, що тепер ми в Японії.

Прокидаємось у Токіо й вирушаємо у район Сібуя.

Перше знайомство - легендарний перехід, де одночасно рухається все й усі. Тут стоїш посеред натовпу і розумієш: так виглядає сучасна Японія.
Поруч статуя Хатіко, символ вірності, біля якої традиційно призначають зустрічі. Зробимо і свою.

Далі піднімаємось на оглядовий майданчик Shibuya Sky і Токіо відкривається нам зверху. Місто без кінця, дах за дахом, вежі, поїзди, що ковзають між кварталами. Тут добре відчувається масштаб.

Після цього змінюємо настрій і їдемо в Одайбу - район на штучному острові, більш футуристичний і просторий. Гуляємо набережною та виходимо до Rainbow Bridge. Звідси видно затоку, місто вдалині й той самий горизонт, який ми бачили з висоти, але вже з іншого ракурсу.

І це тільки початок нашого знайомства з містом.

Сьогодні знайомимось із зовсім іншим Токіо, більш традиційним і спокійним.

Вирушаємо в район Асакуса. Тут усе інакше: ліхтарі, запах пахощів, старі крамнички. Заходимо до найстарішого храму міста - Сенсо-дзі. Проходимо крізь ворота Камінарімон з великим червоним ліхтарем і опиняємось на вулиці Nakamise - вузькій, живій, з солодощами, сувенірами й дрібними деталями, які хочеться розглядати.
Тут відчувається Японія, яку ми уявляли до поїздки.

Після цього їдемо в Ueno Park. Це великий міський парк, де місто ніби трохи відступає. Широкі алеї, водойми, простір і багато місцевих, які просто гуляють, сидять на лавочках або влаштовують пікніки (і ми звичайно ж теж влаштуємо). Тут хочеться зробити паузу і побачити ще один бік Токіо, більш повсякденний, живий і справжній.

Сьогодні ми лишаємо Токіо та вирушаємо до Фудзі.
Раптом мегаполіс залишається позаду, а попереду - гори, і в якийсь момент серед пейзажу з’являється вона. Фудзі.

Наша перша зупинка - озеро Каваґуті-Ко. Вода, силует гори, кілька човнів і ми, дивимось як Фудзі віддзеркалюється в озері, ніби хтось намалював цю картину спеціально для нас.

Піднімаємось канатною дорогою вище, щоб побачити озеро, схили та Фудзі. І так, це той самий кадр, який всі бачили, але коли ти стоїш там сам - це геть інше.

Повертаємось у Токіо вже з відчуттям, що одна маленька мрія сьогодні здійснилась.

Їдемо в сусіднє місто - тут менше церемоній, більше життя.

Починаємо з Замку Осаки - символу самурайської епохи. Піднімаємось угору, щоб подивитися на місто з висоти і зрозуміти, чому саме тут розгорталися ключові битви за об’єднання Японії.

Далі - Kuromon Ichiba Market. Тут можна знайти їжу без зайвого пафосу: такоякі, гребінці, тунець, яловичина вагю - можна пробувати всього по трохи й скласти власний "обід-конструктор".

І під вечір - район Дотонборі. Неон, вивіски, канал і відчуття, що місто не збирається спати. Після стриманого Кіото ця енергія відчувається особливо яскраво.

Сьогодні знову доторкнемось до справжніх символів країни сонця, що сходить.

Зранку їдемо до Фусімі Інарі Тайся. Побачимо багато торії - це традиційні синтоїстські ворота, що позначають перехід у священний простір; тут їх тисячі, і вони створюють червоний коридор угору схилом. Проходимо частину маршруту пішки, щоб відчути цей ритм повторюваних арок і поступового підйому.

Далі - Нара і Тодайдзі. Усередині - гігантська бронзова статуя Будди Вайрочани, зображеного в позі лотоса: спокійна, симетрична, майже медитативна композиція в одній із найбільших дерев’яних споруд світу.

І, звісно, Парк Нара. Олені тут вважаються священними посланцями богів, вони вільно гуляють територією, кланяються в обмін на спеціальні крекери (їх можна купити на місці) і зовсім не бояться людей. Крекери називаються сенбеї, але варто тримати їх уважно - тваринки добре знають, у кого ще залишилось печиво.

Осінній Кіото і той самий момент, заради якого сюди їдуть у цю пору. Момідзі - у Японії так називають сезон червоних кленів, коли листя змінює колір і саме споглядання стає частиною культури - багато маршрутів планується спеціально, щоб побачити це безперечне диво.

Зранку їдемо в Арасіяма: міст Тогецукьо, річка, гори навколо і клени, що палають червоним уздовж води. Зайдемо на панорамні точки з видом на гори, щоб зробити найкращі фото.

Після обіду - Ейкан-до Дзенрін-дзі, храм, який у Кіото вважають одним із найкращих для момідзі. Тут клени обрамляють ставки й дерев’яні галереї так щільно, що червоний буквально заповнює простір.

Піднімемось на оглядову терасу над територією храму - звідти видно, як осінній ліс накриває пагорби навколо. Неймовірний фінальний аккорд.

Сьогодні - день традиції, щоб відчути старий Кіото.

Починаємо з екскурсії в кімоно. Вчимося розрізняти деталі, тканини, символіку візерунків - і раптом розуміємо, що це не просто одяг, а ціла система знаків і статусів.

Далі - Кінкаку-дзі́, Золотий павільйон. Він стоїть над ставком так, ніби це декорація, але золото, відбиття у воді й тиша саду роблять момент дуже реальним.

І на завершення - Сандзюсанген-до. Довга зала з тисячею фігур Каннон створює відчуття масштабу й концентрації, яке складно пояснити - це вже не про фото, а про внутрішню тишу.

Сьогодні прощаємось із Токіо та їдемо до Кіото.
Заселяємось у готель і вирушаємо знайомитися з містом.

Починаємо з ринку Нісікі - місця, де можна спробувати все: від традиційних солодощів до локальних закусок, які ми, можливо, навіть не зможемо одразу вимовити. Тут шумно, ароматно і дуже по-японськи.

Потім занурюємось у більш класичну атмосферу - театр Кабукі. Навіть якщо ми не розуміємо кожного жесту, сама естетика, костюми й подача створюють відчуття, що ми доторкнулися до чогось дуже давнього.

І під вечір йдемо в район Гіон. Тихі вулиці, дерев’яні фасади, ліхтарі. Саме тут можна відчути старий Кіото і, якщо пощастить, побачити майко або гейшу, які швидко зникають за дверима чайного будинку...

Сьогодні прощаємось із Кіото та переїжджаємо в Канадзава - місто, яке часто називають «маленьким Кіото», але з власним характером.

Починаємо з Ринок Омічьо - тут усе свіже й дуже локальне: морепродукти з Японського моря, суші, сезонні делікатеси. Це правильний спосіб познайомитися з містом через смак.

Далі - Кенрокуен, "Сад шести гідностей", один із трьох найвідоміших садів Японії. Тут усе продумано до деталей: вода, каміння, мости й перспективи, які змінюються з кожним кроком.

Поруч - Сейсонкаку, вілла самурайської знаті з витонченими інтер’єрами й несподівано яскравими деталями.

Після прогулянки заселяємось у готель і маємо вечір, щоб відчути особливий ритм Канадзави.

Зранку залишаємо Канадзава і їдемо в гори - до Сіракава-го. Села з дахами Ґассьо-дзукурі, рисові поля й тиша - це Японія, яка збереглася майже без змін.

Далі - Такаяма з її старим кварталом і атмосферою періоду Едо. Заходимо в Hida no Sato, щоб побачити традиційні гірські будинки зсередини й зрозуміти, як тут жили століттями.

Увечері заселяємось у так званий рьокан - традиційний японський готель. Це татамі замість звичного покриття, футон, який розстеляють на ніч, юката (легке кімоно) для відпочинку і спільна вечеря в стилі кайсекі з кількох невеликих сезонних страв. Часто при рьокані є онсен - гарячі мінеральні ванни, куди заходять після душу, щоб розслабити втомлене тіло. Це можливість не просто переночувати, а прожити японську традицію зсередини.

Виселяємось із Такаяма і продовжуємо маршрут через гірські регіони Японії.

Перша зупинка - Замок Мацумото. Один із найкраще збережених оригінальних замків країни: чорний фасад, дерев’яні інтер’єри і можливість піднятися всередину, щоб відчути, як виглядала справжня самурайська фортеця.

Далі - Нагано: зупинка в місті, відомому стародавнім храмом Дзенко-дзі та атмосферою гірського регіону.

Увечері повертаємось до Токіо і заселяємось у готель. Це вже фінальний етап подорожі.

Сьогодні виїжджаємо з Токіо до Нікко - в національний парк, де природа і святині зібрані в одному просторі.

Спочатку їдемо до Озеро Чудзендзі. Прогуляємось уздовж води, подивимось на гірські схили навколо - у листопаді вони вкриті кленами, і це ще один із найкращих регіонів для осінніх краєвидів.

Далі - Водоспад Кегон, один із найвідоміших у Японії. Потужний потік води падає з висоти майже 100 метрів, і цей шум геть інший, ніж в мегаполісі.

Після прогулянки повертаємось у Токіо на ніч.

Спокійний ранок без переїздів: сніданок, останні покупки, можливо, кава в улюбленому районі, який вже став трохи "своїм". Час зібрати валізи й ще раз переглянути фото - від кленів Кіото до гірських сіл і неону Осаки.

Трансфер в аеропорт і виліт до Європи. Японія залишається позаду, але відчуття порядку, тиші й деталей ще довго буде з нами.