Відгук

У мене сталася мандрівка в часі. Я потрапила в країну, якої вже нема на політичній карті світу, а географічно вона існує - Трансильванія. Особи королівської крові зустрічали мене як дорогу гостю в замку Пелеш і все вихвалялися пишнотою і багатством інтер'єру, мовляв такого в жодному замку Європи нема. Думала, передають куті меду (королівські особи ще ті хвальки) але мої очі мені не брехали: стільки різного дерева, стільки старовинного посуду, стільки рицарів-охоронців - все говорило, що тут не лише поважні королі живуть, а ще й цінителі рукотворної краси,яку з часом вдалося зберегти і нею тішити око туриста. У замку Кантакузіно мені з-за кожного куща мерещилася Вендздей, і я все її намагалася впіймати, але дівчина вона таємнича, тому я покинула цю справу, і милувалася краєвидами, які заслуговують на увагу ще більше. А в замку Дракули я бачила..... Дракулу. Але час не щадить і його, схуд дід, зсохся, сил не має на кровопиття, і з сумом позирає на туристів, немов натякаючи: "Ну хоч би хто зупинився, слово людське сказав, шо там без мене у світі, порядок чи нє?" Тому заскочте на найближчий вікенд, порадуйте старенького. А замок у нього таємничий, з вузенькими гвинтовими сходами, і купою прохідних кімнат, у яких заблукати можна. На то ж це справжній середньовічний замок. А два міста - Брашов і Сібіу - вразили своє архітектурою. Центр Брашова в оточенні зелених гір спонукає сісти на лавочку і замислитися про плин часу, а в Сібіу враження, що це чи то німецьке місто, чи то чеське, чи то австрійське. А на завершення - потрапила під землю, а наче в космосі, таке враження від соляної печери Турда. Стіни печери, вкриті сіллю, схожі на поверхню Марса, (або іншої планети, яка вам більше подобається), підземним озером можна покататись і уявити що це міфічна річка Стікс, а вверх - вниз вас доставлятимуть ліфти (як астронавтів до ракети), а ящо хочете уявити себе колишніми робітниками шахти, то прогуляйтесь дерев'яним сходами. Солі наверх не піднімете, але фітнес гарантований. А доставив мене в таку дивовижу комфортабельний "шатл" - автобус з милими уважними водіями. Гідеса Марина оживила давні історії цих місць, без яких пам' ятки здаються лише гарним камінням, а ще допомогла з місцевими гастрономічними закладами, а це також місцевий колорит. А з провідницею до всієї цієї мальовничості - Маргаритою - було цікаво і впевнено, підказувала, як англійською правильно звернутися, якшо ваш рівень "Лондон із зе кепітал", познайомила із мінімальним румунським словничком, виконувала роботу фотографа, коротше, зробила мандрівку такою як треба. Тому їздіть з Бідняжками, іздіть як я, їздіть далі, ніж я(Бідняжки все організують), в групі були люди, які вже давні друзі Бідняжок..А це ознака високопрофесійної роботи. 💛💙