Відгук

Подорожую з Бідняжками вперше, отже, що мені не вистачило і хотів би щоб було, це знайомство всіх учасників подорожі(можна було б просто кожен назвався і коротко про себе, наприклад, я вперше в похід йду, я був 100500 разів в горах), так склалося що більшість знали один одного з попередніх подорожей, адже якщо подорожуєте з Іриною, неодмінно захочеш ще разок, а може й не один) І ще один момент, який змусив увімкнути логіку, це поселення. Нам перед поїздкою скинули(ось це класна опція!) хто де сидить в бусі і хто з ким поселяється, тож проблем не мало б бути якби було знайомство, а так відкрив схему хто де сидить в бусі, знайшов свого співмешканця, запам'ятав і вже тоді давай на пряму знайомитися, але це дрібниці розвиває комунікацію та винахідливість. А тепер про приємне) Було справді КРУТО!!!! Давайте по порядку. Виїхали вчасно, організовано. Транспорт зручний, є паски безпеки, USB(2шт) для заряки телефона, спинка крісла регулюється, доїхали швидко, безпечно та з тех зупинками на каву і wc. Проживанням також задоволенний, звичайний карпатський будиночок, звичайна кімната,ванна кімната, кухня, а що ще потріно після сходження на вершину, гарний сон і.... правильно смачна їжа. Годувала нас господиня будинку, справді смачно і можна брати добавки стільки, що можна об'їстися і нікуди більше не піти))). А тепер про походи в гори, нас на ГАЗ-66 ПРОФІ водій! вивозив на старт маршруту де починається саме цікаве, і можна насолоджуватися з перших хвилин, а не йти ще з десяток км до цього. В перший день - гарна погода, крутий, в прямому значенні цього слова, ні не підйом а спуск, так саме зі спуску почався наш маршрут до озера Ворожеска, гарні фото, полонини, трохи грибочків, і підйом на інше озеро, так, важко було, акліматизація), згадувалися і на тижні лишні булочки), але всі піднялися і особисто я кайфував, не від підйому, а від туману, вітру, провалювання в СНІГ по коліна, ми були на хребті, на висоті >1700м. Повернувшись втомлені але щасливі, відігрівалися у каміна і міцненьким напоєм, трішки зовсім, адже на наступний день мали підкорити г.Петрос 2020м. Так ось, на наступний день на ГАЗ-66 і ми на полонині під Петросом, гора вражає своєю могутністю і ти думаєш, як на неї ти вийдеш, але наш гід Микола - місцевий, знає свою справу і ти підкориш вершину. Почалося з травички, потім болотце і чим вище, тим більше снігу. Останні 500м підйому(не дуже й важкого) були наче з якогось фільму про сходження на вершини. Сильний вітер, мороз кілька градусів, все встелено снігом, видимість обмежена, справжній зимовий похід у вересні))) І ось ми на вершині, все обледеніло, все в снігу, сильний вітер але повір воно того варте. А якщо ти ще й любиш повикладати фоточки в мережу, лайки гарантовано)) Взагалом, складніший маршрут другого дня, виявився всім легшим ніж першого. Хоча частина групи вирішила не підкорювати, вони назбирали білих грибів! Всі задоволенні поїхали в Яремче їсти все що душа, ні, шлунок забажає))), а незадоволених залишили під Петросом..., жарт))) Ще кілька слів про організатора, Ірина знає і любить свою справу, допоможе, підтримає, в біді не лишить. Сумувати з нею не будете. О, а ще дехто побачив на заправці в Яремче ввечері двух лисиць, і одна тримала в зубах щось схоже на булочку від хот-дога)) P.S. вперше йшов додому в 4 ранку в комендантську годину і не зустрів ні душі протягом години))) Рекомендую подорожі з Іриною!