Відгук

Привіт, майбутній турист. Друже, якщо ти раптом вирішив релакснути на Закарпатті і обрав саме цей (співзвучний твоїм бажанням) тур, то прочитай мій відгук. Кажу одразу - в перший день на релакс не розраховуй. Ніт. Його не буде. Далі занудно і в деталях поясню, чому. Вибач, але я хочу про це поговорити :) Так от. 1. Дорога. На тебе чекає нічна дорога (звучить, ніби сеанс ворожіння на картах, але це правдивий досвід). Триватиме дорога близько дев'яти годин. Водії професійні, без нарікань. Автобус чистий. Кількість санітарних зупинок достатня, організатор групи працює на відмінно, завжди пересвідчується, чи "всі вдома", тож в дорозі тебе точно не загублять. Хоча... Щодо загублених в дорозі на тебе чекатиме смішна історія від крутого закарпатського гіда Андрія. Спойлерити не буду, поїдеш і сам послухаєш :) Навряд чи ти зможеш повноцінно поспати дорогою. Крісла, сам розумієш, не домашнє ліжко. Сусід попереду, в потугах знайти комфорт, час від часу прилягатиме тобі на ноги. Механізм виїзду крісла в бік взагалі заблокований. Тож ліцом к ліцу, рука к рукє, разом і до кінця. Отже, в Карпати ти приїдеш виснаженим. І це сумно, бо саме в перший день по приїзді на тебе чекатиме супер_активно_насичена програма. 2. Програма першого дня. Одразу забіжу наперед. В перший день по приїзді тобі запропонують відвідати чани. Процедура приготування себе на вогнищі відбудеться надвечір, після усіх побачених локацій. Ти матимеш одну годину (цього трохи замало) на те, щоб козликом стрибати з гарячого чану (40С) до холодного басейну поруч, і знову до чану. Такий собі цар Салтан. Відчуття прикольні. Але за годинку вдосталь не настрибаєшся. Ти можеш і не вдаватися до таких тортур, а можеш просто киснути в чані, як нормальна людина, попиваючи карпатський трав'яний чай, роздивляючись небо через отвір в стелі над тобою. Але совість не дозволить тобі киснути довше 1 години (бо десь там на тебе чекає повний автобус людей), тож мусиш діяти за правилами колективу і втиснути свою волелюбну душу в часові ліміти. Вирішуй, погоджуватися чи ні. Я не жалкую, що спробувала. Upd. Чан був чистий, вода в ньому поточна. Одразу після нас всю воду спускали і чан чистили. Мій внутрішній параноїк був спокійний. Єдиний мінус: перед чаном в нас не було можливості піти в душ. Тож, які вже були з дороги, такі й полізли кип’ятитися. Локації першого дня: озеро Синевир, гора Гимба, водоспад Шипіт. Було от в такій послідовності. Все по-чесному, тобі покажуть усі ці красоти. Дорогою до красот з тобою буде їхати цікавий гід Андрій, в нього оксамитовий голос і безліч класних історій. Він розповість тобі про нюанси закарпатського ківі і не лише про це. Андрій, ти справді цікавий. Ух, друже, ти почуєш і побачиш багато цікавого та красивого. Як казала Ліна Костенко: "Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори". Стоїш на Боржавському хребті, дивишся навколо і хочеш плакати від прекрасності. І від холоду. :) Так, так, на тебе в травневих Карпатах може очікувати оказія у вигляді справжнісінької зими. Засніжений Синевир вирішив заснути, заплющився і не захотів дивитися на нас своїм Карпатським оком. Але місцеві привітні аборигени порадили нам обійти озеро за годинниковою стрілкою, загадавши при цьому сокровенне бажання, яке обов’язково стане реальністю. Хмм, побачимо) Прогулюючись в роздумах про ще невтілені бажання, не забудь пригоститися тамтешнім глінтвейном, він смачний. Після Синевиру ти смачно поїси в колибі На Децу до Цімбора і поїдеш підкорювати гору Гимбу (сидячи на крісельному підйомнику). Гимба потрясла краєвидами. До чайовні я не завітала, вирішила використати час на споглядання гір. Дорогою на водоспад Шипіт отряд потєрял бойца у вигяді мене. Так, втома від дороги взяла своє і на півдороги до водоспаду я, мов поранений солдат, попрохала попутників: «Сестричка, брось меня…». Тож про Шипіт нічого розповісти тобі не можу :( Впевнена, що там також гарно. Ввечері ми поїхали до готелю Наталія, в Гукливиї. Жили в номері 18, на 3 поверсі. Проблем з водою не було (бо чула, що комусь з попутників не пощастило прийняти повноцінний душ в номері). Готель затишний, з симпатичним інтер’єром. Харчування в готелі відверто віднесу до мінусів, не сподобалось. Ліжко зручне, номер просторий, чистенький і світлий. Фена та чайника в номері немає (а от чашки є :)). 3. Програма другого дня: от тут починається обіцяний Бідняжками релакс. Після повноцінного сну в готелі ти збереш свої речі, поснідаєш і поїдеш в Мукачево. Там на тебе чекатимуть квітучі сакури, замок Паланок і класний гід, про якого я згадувала раніше. Ти дізнаєшся, як князь Федір Коріятович (той самий, наш ріднесенький, подільський) намагався укласти угоду з дияволом. Андрій розповість тобі також про особливості залицянь кавалерів до дам в давні часи. Фух, хай Бог милує. З висоти замку перед тобою, мов на долоні, розкинеться красиве Мукачеве. Десь на лінії обрію ти побачиш обриси Румунії, Польщі, Словаччини і навіть Угорщини. Круто стояти на горі і дивитися на чотири країни :) Часу на прогулянку по території замку відведено вдосталь. Ти подивишся панорами, відвідаєш музеї та експозиції (мене вразила кімната тортур, яке ж людство часом безумне по своїй суті, знущаючись над собі подібними), зробиш купу прикольних фото і задоволений поїдеш до Косино. Термальні води Косино – фаворит більшості нашої туристичної групи. Це кайф. Ось він – релакс. Спробуй. В вартість абонементу входить 30 хвилин сауни. Це подвійний кайф. Спробуй всі, там їх дуже багато. Напишеш згодом, яка з саун тобі сподобалась найбільше. Часу на Косино відведено вдосталь, 3 години. Там ти починаєш любити життя з подвійною силою. На території Косино є ресторанчик «Чарда» зі шведським столом. Блін, як там смачно! Чек не космічний, їжа дуже-дуже смачна. Одягнись, друже, оголеним в красівих плавках і без маски тебе туди не пустять. Ти можеш орендувати халат на вході до ресторанчику, маску тобі люб’язно подарують. І насолоджуйся. Після Косино ти поїдеш у Берегове, до винного підвалу пані Тетяни, де благополучно продегустуєш шість видів вин, горілочку типу чачі і сік. Сік був божественний, а щодо вин.. Смак цікавий, але моє улюблене Кіндзмараулі вони не перевершили. Загалом, в кожного свій смак. Атмосфера дегустації в чомусь навіть романтична: прохолода приміщення, запалені свічки на столах, цікаві розповіді Тетяни, яка усім серцем любить свою справу. Це відчувається. Отже, вина її виготовлені з любов’ю. Пані Тетяна покаже тобі серце її виноробної справи: діжки з вином в підвалі. Місце, де живуть лякливі винні ферментики, тож варто залишити свою щоденну суєту на вході до підвалу і дотримуватись абсолютної тиші в цій Святеє Святих. Навіть як дуже кортітиме постукати в красивій дерев’яній діжці, не варто цього робити. По-перше для мікросвіту в бочці це буде ніби Армагедон, а по-друге Тетяна містичним тоном розповість, які можуть бути наслідки особисто для тебе :) По-третє це банальна неповага до гостинної господині. От на такій розслабленій, приємно захмелілій ноті і завершиться твій релакс-тур до Закарпаття. Далі знову нічна дорога. Але дорога додому завжди коротша і легша. Дякую, Бідняжки за гарну програму, за хорошу організацію. Каті респект, дуже старанна, надзвичайно приємна, коректна та відповідальна. Катя, з тобою почуваєшся дуже комфортно. Побажання Бідняжкам, можливо варто зробити виїзд о 17-18 годині вечора, поселитися до готелю приблизно о 2 ночі, люди матимуть можливість поспати і відпочити до ранку 5-6 годин. Цього достатньо, щоб краще насолодитися першим днем подорожі. Бо програма цікава, а сил бракує. З повагою до Вас, друзі! Ви чудові.