Відгук

Йшли муторні карантинні дні, один схожий на інший. Час тягнувся як густа карамель, накриваючи хвилями депресії. Короткі але пусті вихідні в самоізоляції перестали рятувати від нудьги. Спочатку вони були ніби ковтком свіжого прохолодного повітря, але з часом стали неспроможні розвіяти ту тугу, що накривала за 5 робочих днів. Ворк-фром-хоум показав свою негативну сторону. От в один з таких мрачних днів ми вирішили замовити тур, щоб розважитися, розвіятися і, як не дивно - відпочити. Не стільки фізично, скільки морально. Кілька днів вговарювання друзів, збори в останню годину і от ми в автобусі. Ще не встигла розвіятися денна липнева спека, кондиціонер в автобусі не справлявся на 100% з духотою, але було досить комфортно, тому засипав я на своєму місці в очікуванні чогось дійсно класного... Кілька зупинок вночі, прохолодні напої, перші знайомства, приколи від "вожатої" і водія : вже в дорозі я почав відчувати, що хандра не просто відступає, вона розчиняється на очах. А далі - ще трішки сну і запах морька зранку. Вальяжно і ліниво вивалившись з автобусу ми пішли на пляж, який за відсутності туристів в карантинний період виглядав не дуже, але нам вже було пофіг. В такі моменти я починаю розуміти Айвазовського, який зображав на картинах лиш море. Нас чекав трансфер на Джерилгач. І не просто якийсь унилий, нєєє, то був бодрий катер. Хвилі, блиск сонця в бризках води, що вибивав катер з водної гладі налаштували нас на відпочинок. Далі все було досить ліниво і спокійно. Ми купалися, загоряли, їли рибку і пили прохолодні напої. Дівчата і наш кєнт Андрюха фоткали все що могли і кого могли. Знову катер, знову бризки морської води і ми вже їдемо відпочивати в готель. Непоганий, доречі. Поселення пройшло досить швидко, але лінитися і завалитися поспати нам не дали. Був чудовий вечір в компанії вже друзів. Трохи алкоголю, фрукти, приємна розмова і жарти. Як на мене - найвдаліше завершення дня. На слідуючий день мене чекало здивування з самого ранку. Я легко і швидко прокинувся о 6:30. Тому що навіть крізь сон я знав, сьогодні теж буде круто. І я не помилявся. Неділя стала більш насиченим днем, вальяжний розслабон змінився чередою цікавих місць, як контрастний душ, коли після гарячої і розслабляючої води приходить холодна, даруючи бодрість і енергію. Так сталося і з нами: виноробня, сироварня і каньйон. Здавалося б, всього 3 місця, на егегей галопом не тягне. Але в кожному з цих місць - купа емоцій, при чому різнопланових. Настрій був - просто ейфорія. Я на емоціях від дегустації купив стільки вина, що за рік раніше не випивав :) Ну і каньйон. Він, звісно, був барбі сайз, але від того не менш захоплюючий. Описати ці враження не беруся, я не знаю таких крутих слів, що можуть описати цю величність природи, це протиборство сил, що за сотні епох перетворило скелю в це чудо природної архітектури. Але це не все - нас чекав ще один емоційний удар. Захід сонця. Над широченною водною гладдю. На скелях каньйону. Вітер та хмари, що окрашувалися від оранжевого до малинового кольору, і диск сонця, що прощався з нами в цей день, подарувавши незрівнянні емоції наприкінці цієї подорожі. А далі знову дорога, знову прохолодні напої на зупинках, втомлені жарти між сонними вже друзяками і ми вдома. Цей відпочинок відноситься до таких, після яких варто було б ще з день відпочити і виспатись, але в понеділок зранку, на роботі, я відчув наскільки я був виснажений морально в п'ятницю і на скільки я став заряджений і щасливий в той момент. А тепер конкретно по пунктам: Автобус - це автобус, жопу муляє, кондьор не вивозить на 100. Але відносно зручно і не душно. Пайдьот. Водій - ащє супер. Не сварився, як деякі люблять, не кіпішував без приводу. Навпаки - дуже приємний і веселий чувак. Однозначно +. Готель - зачот. Кондиціонери, вайфай, зручні номера, душові, швидке поселення, чемний персонал. Організатор - взагалі ульот, цікаво, весело, нєскучно. Видно що людина кайфує від подорожей і дарує то відчуття нам. Екскурсії: Вино і дегустація - 10 п'яненьких Олєгів із 10. Сири - такоє собі. Вобщє не фонтан. Каньйон - екскурсовод лапух і халявщик, але нам було вже пофіг. Там і без нього було круто. Загальне враження: хачу іщо.