Відгук

З "Бідняжками" подорожували вперше. Замовлення оформляли дистанційно. Зареєструвався на сайті, вибрали місця в транспорті, поселення, сплатили. Одразу ж система видала нам документ, що ми в "команді". Зручно. Субота, вечір. І ось ми вже на автовокзалі. Розмістилися, повсідалися, поїхали. Кондиціонер кондиціонує, кріселка зручні, водій веде комфортно, Оксана (наша супроводжуюча, окремий їй респект) спокушає нас всілякими принадами Росейки. Одним словом - "КрасаНеземна". Неділя, ранок. Приїхали на місце. Нас чекали. Поселились, покидали речі. Та й хутчіш гайда на море. Приємно усвідомлювати, що попереду цілий тиждень напруженого байдикування... Прийшли з моря, освоїлись в номері. Зручні ліжка, правильні матраци, кондиціонер, холодильник, телевізор (ні разу не вмикали, часу на те не було), туалет, душ, протимоскітна сітка на вікні, перед вікном на дворі столик. Красота. На базі (Золотий Колос) є своя столова. Вирішили ходити тільки на обіди. Годували смачно і достатньо. Зранку робили собі каву, до обіду рукою подати. А вечеряли тим, що "вполюємо". Полювання були розмаїті і завжди вдалі: копчена рибка в асортименті, креветки чорноморські, шашлик по-мандаринськи, вино біле сухе і мокре з сиром і без, уха на-вогнищі-зготована, салати-ковбаси, персики-банани. В продажу є все необхідне для відпочинку. Ціни надзвичайно "демократичні". Є де посидіти за гальбою пива чи то келихом вина. Вподобали ми магазин-бар місцевого виробника вина "Винлюкс". Він знаходиться біля самісінької кладки через лиман, тої що північніше. Затишна, спокійна атмосфера, неголосна правильна музика, привітні працівники. Ну і звичайно ж вино, особисто мені сподобалось біле "Мускат" сухе... і солодке... і напівсолодке... і всіляке різне. Сподобались обидві екскурсії на яких ми були. А саме: в м. Вилкове і Національний природний парк "Тузловські лимани" (кодова назва - "до маяка"). Природа. Не хочу повторювати банальні слова, яка вона там гарна, первозданна, без асфальту і бетону і все таке... Вона там реально заповідна. Ось ми виходимо на місток через лиман і ми уже на території національного парку. Узбережжя моря - це теж національний парк. Хм, а цікаво, чи знав про це той дядечко, що тихенько пальчиком запихав свій недопалок в пісочок на пляжі? Але він був не з "нашого мурашника". Місток через лиман - то взагалі окрема розвага. Довжина його коло півкілометра, без нього до моря - ніяк. Майже кожен наш перехід підкидав щось цікаве. Зграя пеліканів, ватага лебедів, пташенята норців катаються на спинах батьків, вуж вполював рибину і заковтує іі, чапля спіткнулась впала і гордо потріпує головою наче нічого не сталось, рибалки з уловом, діти що вперше побачили жабу і захоплено верещать. Життя вирує І на завершення. Поїздка сподобалась. Організація переїзду, проживання, дозвілля не викликала жодних нарікань. Побачили ще одне гарне місце на землі. Оце пишу, згадую і сам собі заздрю