Відгук

Щодо плюсів: Супроводжуюча Катерина — молодець: організована, позитивна, якщо виникають проблеми, завжди намагається допомогти, активно взаємодіє з групою. Єдине побажання — трішки щось розповідати в дорозі (не організаційні моменти, тут все супер): 10 хвилин якоїсь легенди, історії чи історичної довідки під час трьохгодинного переїзду зробили б поїздки ще кращими. Водій Анатолій теж супер — намагався вести швидко та встигати, незважаючи на блокпости (які займали час на проходження) та складну дорогу. На прохання вийти в туалет чи аптеку (поза запланованими санітарними зупинками) зупинявся, і ми все одно встигали туди, куди треба. Нейтральне: Дорога складна: гірська місцевість, зміна висоти (відповідно тиску), постійні серпантини з різкими поворотами. У результаті може легко укачати, особливо якщо берете дитину з собою — підготуйтеся до таких ситуацій. Автобус не новий, але їхати можна. Спинки відкидаються, є підставки для ніг (що важливо для нічного переїзду). Але чомусь у кріслі ззаду є гвинти (за які тримаються чохли), і на одному з них немає захисного ковпачка, на відміну від інших. Це небезпечно — можна поранитися (що й сталося). Мінуси: Готель не супер. Номери нормальні, але є нюанси: Будівля дерев’яна, отже шумоізоляція майже відсутня — якщо ви говорите голосно, вас чують сусіди; якщо хтось увімкне телевізор, його трохи чути; якщо діти бігають нагорі, ви це добре почуєте. Їжа смачна, але не для всіх — часто жирна. Можна замовити за гроші щось інше, але сніданок і вечеря входять у ціну, і платити двічі — не супер. У номері для двох маленька ковдра, тож або лежіть обережно, або хтось буде підмерзати. Із позитивного — у номері є фен, душова та туалет, балкон і трохи меблів. Рекомендую дізнатися, де місцевий продуктовий магазин, і сходити туди щось купити. Загальне враження: Природа прекрасна — Шипіт та Синевір відвідайте обов’язково. Щодо гори Гимба — приготуйтеся, що після підйомника (він їде до 1000 метрів) до вершини можна йти ще близько 500 м вгору пішки. Це складно, якщо ви фізично не підготовлені, бо підйом спочатку дуже крутий (градусів 50–70), потім легше, але можна вже виснажитися. Піднятися на вершину можна і на джипі (звісно, за гроші), але це не обов’язково, адже вже на 1000 м можна погодувати козочок і кроликів, попити смачного чаю та зробити гарні фото з висоти. Аквапарк «Карпатія» був кращий, ніж «Косино»: хоч він і менший, але там чистіше та менше людей. Великої різниці, окрім того, що в «Карпатії» дорожче й є кращий спа та більше гірок, немає, а враховуючи дуже велику кількість людей, це нівелюється. «Чізай» — невелика, але цікава екскурсія; дегустація — на любителя, але дуже смачний сік. Долина вовків — миле місце, де можна погодувати звірят; видно, що власники намагаються їх реабілітувати та випустити в майбутньому в природу. Гід у Долині вовків та Синевірі був непоганий — так само, як і в Мукачеві та Ужгороді. У Перечині було цікаво, а сир смачний. Не стосується подорожі: Було б супер якщоб була подорож чисто по різним зоо та екопаркам, тварини це чудово, і думаю це буде цікаво достатній кількості людей.