Відгук

Подорожувала багато, порівнювати є з чим. Крім того, періодично займаюсь організацією масових заходів, які передбачають такі речі як перевезення людей, поселення та ін. 1. Автобус «+» чистий, комфортний. Мінуси: пакування багажу – натовп дівчат пхав сумки кому куди сподобалось, через що навіть виникла гучна сварка по дорозі назад. Для порівняння – у моїй попередній подорожі з іншою турфірмою, сумку на посадці забирав водій, вішав на неї бейдж і видавав талончик, що відповідав номеру посадкового місця в автобусі, а потім за цим номером видавав багаж. В багажний відсік ніхто не лазив, сумки не випадали як тут. - Вай фай в автобусі – це давно не розкіш, а буденність, особливо, якщо Ви комунікуєте з туристами через чати. Прикро, що його не було. - Культ сіточок на сидіннях автобусу – смішно. На самому початку рейсу супроводжуючі оголосили, що не дай Боже в ці сіточки щось класти, крім документів, бо потім їх дорого міняти… Але у нас не ділова зустріч, ми їдемо більше 30 годин і маємо наскільки можна зручно розташувати найнеобхідніше поруч. Перший раз з таким стикаюсь, зазвичай всі ними користуються. Погоджусь, що літрові бутилки чи щось велике нічого туди пхати, але в чому проблема у маленькій бутилочці? Я поклала туди маленьку коробочку соку 150 гр. – поки була на екскурсії хтось з водіїв заліз на моє сидіння, вийняв той сік і демонстративно поклав на столик. Яке він взагалі мав право торкатись моїх речей? Коли сидіння опущені, автобус їде, столики не допоможуть, а пити воду треба постійно. 2. Сама поїздка «+», санітарні зупинки нормальні, з магазинчиками, достатньою кількістю кабінок туалетів. Мінус: санітарну зупинку оголошували вже тоді, коли ми, безпосередньо на неї заїжджали. Було б добре, якби її оголошували хоча б за 10-15 хв, особливо вночі, бо люди, які спали в теплі роздягнуті, були змушені на ходу одягатись на холоді, натягувати кросівки на набряклі ноги як попало і хаосом бігти. Я сказала про це Анастасії, але реакція була, як на мене дивна «Так ми Вас не підганяємо». Але ж хіба вони й говорили, що ми маємо графік, маємо встигнути все… чи пів сан.зупинки одягатись, чи по холоду роздягнутими бігти? Хоча після того передостанню зупинку вони таки оголосили завчасно, дякую, хоч одна без ажіотажу. 3. Екскурсії всі українською, за що особливо вдячна! Подяка гіду Геннадію у Венеції – круті знання, гарне викладання! Римська гідесса засмутила тим, що повела людей як стадо в «прикормлений» магазин сувенірів – дорогий і не найкращий по асортименту, агітуючи туристів, тих, хто не дуже знається, там купляти! Чому я маю чекати пів години дорогоцінного часу в Римі під магазином, поки хтось скуповується? Чому не оголосили «початок вільного часу» відразу, а лише після скупок? 4. Щодо супроводжуючих – Діани та Анастасії. Якщо їх функція була придбати квитки на метро, оголосити час збору групи, то вони справились. Але, знову ж у порівнянні з іншими своїми подорожами , зверну увагу на наступне: Хотілося б більше конструктивної комунікації, інформації, корисних посилань та іншої інформації. Наприклад, ті ж самі вбиральні у містах, що відвідуємо, що робити, куди телефонувати, звертатись в екстрених ситуаціях (в т.ч. і на випадок втрати зв’язку), цікаві локації і т.д. Ресторани вони скидували в чат, але вже тоді, коли всі побігли на вільний час, сумніваюсь, що хтось вже щось дивився. Напишу коротко про ситуації, які демонструють організаційні помилки: - В першу чергу, це мій квиток назад. Почалось з того, що коли видали квиток, я побачила, що мене посадили не біля моєї подруги, як ми завчасно просили, адже ми маємо спільні речі для подорожі та й взагалі це безпека. Враховуючи те, що я сиділа в кінці автобуса, я написала питання в чат, будучи впевнена, що хтось з організаторів підійде. Натомість, Діана взяла в мікрофон і почала розказувати на весь автобус, що квитки беруть люди з офісу, вони стараються і т.п., я намагалась їй поставити питання – вона в той же мікрофон сказала, що нічого не чує, хоча я голосно говорила, і якщо що, то я можу до неї підійти… В автобусі туристи почали обговорювати все це, одна взагалі на мене накинулась виховувати, що це не проблема, інша навпаки захищати - скандал. Питання: навіщо Діана почала моє приватне питання обговорювати назагал в мікрофон??? Як на мене, то професійний працівник в сфері послуг підійшов би сам, спробував залагодити ситуацію. Вже зовсім потім вони написали «беріть наші місця. Далі виясняється, що дата відправлення потягу на моєму квитку – не 26.11, а 20.11. Уявляєте мої враження і рівень стресу? Що це за халатність, що це за відношення, а якби не було квитків на заміну? Так, зворотній квиток мені взяли, але жодна з дівчат навіть не підійшла після, жодного діалогу, вибачення. І родзинка: ми то сіли на місця дівчат, як і домовлялись. У вагон зайшла Анастасія, мовчки пройшла повз нас, ніби нас нема. Але вона нас бачила, а зайшла явно перевірити, чи сіли… Яка невихованість! - Коли ми приїхали в Рімені, було десь трохи більше 19.00, ще й дощ. Звісно, всі хотіли їсти – супроводжуючи кинули в чат кілька посилань на заклади, які не працювали, причому це було видно навіть у гуглі… В результаті наш натовп розбрівся по місту хто де зміг… Чому не можна було або домовитись з готелем про якусь вечерю, або знайти ті заклади, які працюють, можливо у центрі, тим же автобусом підвести нас? - Ми запізнились на потяг до Венеції суто через помилку супроводжуючих, які не розрахували час і простояли годину на пероні. З вечора нам сказали, що автобус має відстояти «9» тому ми можемо їхати в 9.30. І на 9.30 сказали збиратись групі. Але ж не секрет, що завжди є ті, хто спізнюється і час на дорогу планують із запасом. Виїхали ми, звісно, пізніше. Але групу можна було збирати хоча б на 9-9.15… Спізнились ми на 15 хв., на пероні табло з розкладом було зазначено, що наступний потяг аж за годину. Поки ми гадали що і як – обидві супроводжуючі стояли десь окремо. Потім таки підійшли, сказали, що зараз потяг має бути, бо (увага!) коли вони були тут минулого разу він у такий час був… До цього моменту я була впевнена, що розклад поїздів люди дізнаються з офіційних сайтів. Далі цікавіше – у нас давно не було санітарної зупинки і звісно, людям треба було. На що супроводжуючі сказали: «там за вокзалом раніше був туалет в піцерії, не знаю, працює, пускають чи ні, подивіться»… І вся група натовпом побігла шукати туалет і каву. Як на мене – це мала б зробити організатор: дізнатись, показати, домовитись. До речі… Я знайшла близько платний туалет і ще й каву. Але годину світлого дня ми у Венеції втратили, на екскурсії бігали галопом, фоток, крім нічних майже немає. - Коли ми приїхали в Сан Марино, я запитала, за якою локацією я можу знайти автобус, раптом далеко зайду – мені відповіли «на парковці», запитую «вона тут одна?», відповідь «ні, їх багато…». Все. - без слів. Добре, що екскурсовод в кінці екскурсії оголосила нам номер цього майданчика і як шукати. - Перемишль на 6 годин раніше – це треш: холод, неділя, майже нічого не працює. Що, на думку організаторів ми мали робити весь цей час? Нас навіть ніхто не попередив за ці 5 годин, ми б принаймні одяглись би не «з автобуса в потяг», а тепліше. Сиділи в кафе, хто де зміг, поки не натякали, що «нам пора», бо 6 годин замовляти не у кожного вистачить $ і бажання, або заклад закривався. Наприкінці ми з подругою виявили, що на вокзалі є зал очікування, теплий, безкоштовний по квитку. Питання, а чому дівчата про це не знали та не сказали іншим? Інших ми побачили в час збору в автобусі, які сиділи замерзлі, закутані у все, що хто мав, їм навіть пічку там не включили! Можна було б зменшити час очікування потягу, в тому ж макдональдсі, що на санітарну зупинялись - довше посидіти, ще десь на шляху заїхати. Можна було б багато чого писати ще, бо подорож складається з деталей. Але як на мене, і цього було б достатньо, щоб задуматись власникам «Бідняжки». Хочу вірити, що цей відгук прочитає та людина, котрій не байдужі ті люди, які платять кошти за подорожі, чим оплачують робочі місця тих же водіїв, яким важко допомогти з валізою та дівчатам, які поводили себе зовсім не як організатори. Діана і, особливо Анастасія можливо, можуть задовольнити певну аудиторію, але точно не тих людей, які бачили що таке гарна організація, турбота і сервіс. Бо складалось відчуття, що вони теж такі як ми туристи, а щодо подорожі, то її лозунг «допоможи собі сам». Дівчатам треба бути більш відповідальними, працювати над комунікабельністю, клієнтоорієнтованістю у вчинках і словах, більше володіти інформацією про ті країни, куди вони їдуть, продумувати всі ризики. Сподіваюсь, що з мого фітбеку будуть висновки, хоча, якщо фітбеком буде «турист завжди не прав», я теж не здивуюсь, після цієї моєї першої в Вами поїздки.